Кавалерійські загони були ближче до нього внизу і дещо попереду горян, але ближче до міста, ніж турецькі редути. Долину де-не-де перетинали невеликі хвилі землі. Ліворуч пагорби та скелясті гірські хребти поступово змикалися до течії Чорної, аж поки на відстані трьох-чотирьох миль від Балаклави долина не поглинулася гірською ущелиною та глибокими ущелинами, над якими ряд за ярусом здіймалися безлюдні білуваті скелі, час від часу прикрашені шматочками мізерної трави, і поширювалися на схід і південь, де досягали Альп. розміри Чатир-Дага. Ворогу біля Бельбека чи командуванню дорогою хутора Маккензі, Інкермана, Сімферополя чи Бакшисераю було дуже легко будь-коли вирватися через ці ущелини на цю рівнину з горловини долини, або вирушити з Севастополя{154} Черною і просуватися нею в напрямку Балаклави, доки не зупинять турецькі редути на р. південній стороні, або вогнем французьких робіт на північній, тобто стороні, яка, по відношенню до балаклавської долини, утворювала тил нашої позиції. Було достатньо очевидно, що Менщиков і Горчаков промацували дорогу цим маршрутом уже кілька днів тому, і, ймовірно, вночі козаки підкралися до наших погонів, які не завжди були такими пильними, як хотілося б, і помітили слабкість позиції, яка була надто розтягнутою, щоб наша армія могла захищатися, і була зайнята їхнім зневаженим ворогом, турками.
О пів на сьому насиченого подіями ранку 25-го до табору штаб-квартири галопом прибув санітар від сера Коліна Кемпбелла з новиною, що на світанку сильний російський кінний корпус, підтриманий гарматами та батальйонами піхоти, рушив у долину, майже витіснив турків з редуту № 1 (що на Канроберті). Пагорб, який був найдальшим від наших ліній), і вони відкрили вогонь по редутам № 2, 3 і 4. Лорд Лукан, який знаходився в одному з редутів, коли вони були виявлені, підняв свої гармати та частину своєї важкої кавалерії, але вони були змушені відступити через переважну вагу металу ворога.