Хвилювання в місті було значне протягом усього дня; і ворог, здавалося, був дуже засмучений. Вони зміцнювали свої позиції на північній стороні — підкидали батареї, перетягували гармати на позиції та готувалися захищатися, якщо їм доведеться залишити місто. Вони виявили готовність спиратися на північний бік і вивозили свої запаси великим понтонним мостом і другим, меншим човновим мостом до Карабальної. Незважаючи на велику кількість людей у місті, ворог демонстрував свою силу від Інкермана до Маккензі; і генерал Пелісьє та генерал Сімпсон отримали розвідувальні дані, які змусили їх повірити, що ворог планував ще одну атаку на лінію Черної як єдиний спосіб відвернути падіння міста.
Бомбардування було поновлено в четвер увечері на заході сонця та тривало без перерви до години до світанку в{340} п’ятницю. Охоронцям окопів було наказано вести постійний вогонь на фронті російських робіт, і щоночі після початку бомбардування витрачалося близько 150 000 снарядів. На світанку в п’ятницю канонаду було відновлено та продовжувалось, як і раніше — росіяни не дали відповіді в центрі, але їхні Інкерманські батареї вели вогонь по французькій правій атаці. Сильний вітер з півночі здував хмари пилу з міста і ніс назад дим від батарей, так що було дуже важко з’ясувати наслідки пожежі; але час від часу завіса відкривалася, і з кожним інтервалом кількість виявлених руйнувань ставала все більш очевидною.