Правий облоговий потяг постраждав так само тяжко — семеро бідолах були поховані першої ж ночі, а тіла ще трьох артилеристів були настільки розтерзані й розкидані, що їхні останки неможливо було зібрати для поховання. До цієї втрати десяти треба додати ще сім артилеристів, які «зникли безвісти». Загальна кількість жертв у поїзді склала п'ятдесят два. Містер Єллон, заступник помічника комісара польового об’єднання, дуже активний, завзятий офіцер, чиє ім’я згадувалося разом з ім’ям пана Хейтера в донесенні полковника Сент-Джорджа, був розірваний на шматки. У лейтенанта Робертса була зламана ліва рука, і він отримав серйозні опіки; Лейтенант Доусон втратив ногу вище щиколотки від глухого снаряда, який влучив у нього, коли він виносив бойовий снаряд із парку в безпечне місце. Ноги, руки та тулуби людей розлетіло в таборах стрілецької бригади та 34-го полку, крайнього правого боку Легкої дивізії. Я бачив лежачу серед купи руїн, старих складів заліза, сміття, дробу, осколків снарядів і дерев’яних брусів, обгорілу й обгорілу до чорноти руку людини, на якій пошарпані шматки одягу зберігали сліди сержантських золотих смуг. На мертвих було страшно дивитися; але живі в агонії були ще страшніші. Я урочисто заявляю, що з вуст жодної з цих понівечених мас, які я бачив витягнутими довгими рядами в кожній лікарні, я не чув ні стогону, ні зітхання. Від них не вирвалося жодного звуку, коли ті, хто міг бачити, обертали свої сумні кулі й дивилися на незнайомця, за винятком одного випадку, коли бідолашний французький солдат у госпіталі 23-го полку, де йому зробили трепанацію, був майже поза межами досяжності його страждань. Хоча росіян справедливо хвалили за їхнє терпіння до болю, я повинен сказати, що я ніколи не бачив, щоб вони піддавалися таким тортурам, як наші чоловіки. Дивлячись на розбиті рами переді мною, в яких були закріплені такі шляхетні духи, я не міг не згадати виття пораненого в п'яту російського капрала під Кінбурном. Хірурги виявили найбільшу{433} мужність і доброту, і кожен був на своєму місці серед вогню та снарядів. доктора Особливо відзначилися Мюр, Ватт, Муат і Лонгмор.
Маршал Пелісьє призначив комісію з розслідування, щоб доповісти про причини катастрофічної аварії. Наші заявили, звісно, що це рука підпалювача. Генерал Кодрінгтон, здавалося, повірив цьому звіту, оскільки наказав армії вийти за годину до світанку, щоб бути готовими до росіян, якщо вони справді розраховували нас покалічити.