Росіяни продовжували наполегливий вогонь по місту. Севастополь був неприємним місцем для розваг, бо по вулицях безупинно летіли постріли та снаряди, будинки падали по частинах, а каміння розліталося від удару гарматних ядрів. Втрат, однак, було дуже мало, і французи виявили неабияку винахідливість, побудувавши зручні магазини та магазини в глухих частинах міста, де можна було без особливої небезпеки випити чашку кави та сигару. Але для непосвячених гуркіт м'яча і шипіння снаряда не додадуть родзинки цій розкоші. До Севастополя більше не приходили щотижня, і мало хто вдавався до доків, якщо тільки вони не були на службі або щойно вийшли звідти та відчували болісну потребу піти на любителя. Одного дня весь заклад кантиньєра був розбитий через снаряд, і, хоча він був досить добре наповнений, єдиної шкоди завдано бідолашній власниці, яка втратила свою руку та величезну кількість посуду, їжі та клієнтів.
Написавши під датою 13 грудня, я сказав: «Сподіваємося, що якщо орден «За заслуги» буде встановлено, він носитиме ім’я королеви, під час правління якої він був заснований, і з позначенням чиїх королівських преноменів він буде так повністю гармонізувати. Є велике бажання, щоб бронзові хрести були виготовлені з написами, що стосуються кількості бомбардувань, щоб кожна людина мала нести Коли Кенілі, одного з рядових 41-го полку, який увійшов до Редана з генерал-майором Віндхемом, запитали, чи хотів би він отримати 5 фунтів стерлінгів, чи нагороду, він відповів, що хотів би отримати останню; і це почуття поділяють усі хороші солдати: тоді як здається, що гроші вітаються більше, ніж будь-що інше».
Морози тривали, і 14 грудня стовпчик термометра показував 22°, але вгорі було чисте ясне небо та яскраве сонце. Грязь перетворилася на тверде озеро з борознами, із залізними хвилями, які піднімали старі колії та кінські копита, а дороги були переповнені та заблоковані величезною кількістю чотирикутників, возів, коней і в’ючних тварин, які так раптово накинулися на них.
Руйнування знаменитих доків Севастополя стало подією в анналах військової інженерії. Задіяні офіцери вели регулярний щоденник операцій, і це, якщо він колись буде опублікований, не може не бути дуже цікавим. Війна має суворі потреби, але було щось жалібне в тому, щоб бачити такі{452} великі та чудові твори, як ці доки, безжально знищені. Це може дати деяке уявлення про роботу, необхідну для реконструкції цих доків, якщо сказати, що після розчищення грандіозних руїн потрібно було б розкопати десь на двадцять футів нижче початкового дна — стільки земля була зруйнована послідовними вибухами — щоб забити палі та використати бетон, щоб сформувати абсолютно новий фундамент.