Пагорб Кеткарта (1856): пам'ять про полеглих героїв

Цвинтар — це паралелограм приблизно сорока ярдів завдовжки на тридцять завширшки, утворений основою зруйнованої стіни, яка, можливо, у минулі часи позначала лінії татарської фортеці або була першим російським редутом, який спостерігав за зародженням Севастополя. Хоча багато скромних курганів вказували оку прихильності місце, де якийсь улюблений товариш покоїться до останнього reveillée, турбота та любов друзів залишили пам’ятники на твердому камені більшості тих, чиї останки були поховані на цьому місці. Перша могила в передній і західній частині цвинтаря складалася з простого насипу землі. Я не знаю, чиї останки лежать внизу. Другий був позначений простою плитою з таким написом: — «Священно пам’яті лейтенанта Г. Трайона, стрілецької бригади, убитого в бою 20 листопада 1854 року». Він був добрим солдатом, хоробрим, холодним і рішучим, і в жахливій кризі Інкермана він використовував гвинтівку з більшою смертоносною впевненістю та успіхом, ніж будь-хто з його людей. У боротьбі за «Овенс» 20 листопада, в якій невеликий корпус стрілецької бригади витіснив сили ворога, набагато більші за їхні власні, він виявив таку хоробрість, що генерал Канробер віддав йому рідкісну честь особливої ​​згадки в наступному «Загальному наказі дня» для французької армії. Поруч з ним покояться останки заплаканого офіцера. На камені було написано його ім’я: «Вшанування пам’яті бригадного генерала Томаса Лі Голді, командувача першою бригадою 4-ї дивізії британської армії, підполковника 57-го полку, який загинув під Інкерманом 5 листопада 1854 року». № 4 був грубим кам’яним хрестом без позначки чи імені. П’ята могила вирізнялася кам’яним хрестом біля ніг, а біля голови була плита з декоративною верхівкою, під якою було написано: «Священно пам’яті бригадного генерала Фокса Стренгуеса, убитого в бою 5 листопада 1854 року». Кілька рядків російською мовою просили християнської терпимості наших ворогів при нашому від'їзді за кістки того, ким вони б захоплювалися і любили, якби знали його. № 6 виділявся великим надгробком із декоративним хрестом у верхній частині та деякими простими різцями з боків і в основі. Приходьте і читайте! «Тут покояться тлінні останки капітана Едварда Стенлі, 57-го полку, убитого в битві під Інкерманом 5 листопада 1854 року, на пам’ять якого чоловіки його роти спорудили цей камінь — «Повалений, але не знищений», 2 Коринфянам, IV. 9». Хто не дивитиметься з пошаною на могили{500} цих бідних солдатів і хто не відчуватиме заздрощів до долі людей, які отримали таку честь? У цьому ж ряду було ще чотирнадцять могил, з яких лише одну вдалося впізнати.