Підвищення

Хоча сер У. Кодрінгтон був надто активним і здатним солдатом, щоб ним знехтувати у подібній війні, цілком можливо, що сер В. Кодрінгтон не мав би шансу отримати своє видатне становище, якби не пощастило. 20 червня 1854 року відбулися певні підвищення, зокрема серед полковників гвардії, і серед них було підвищення полковника Кодрінгтона до{426} генерал-майора. Звичайно, наслідком такого підвищення було б вилучення його з полку та повернення додому; але генерал-майор найбільше прагнув активної служби. У той час, коли газета була оприлюднена, про експедицію до Криму вже говорилося, і генерал-майор Кодрінгтон щосили намагався ухилитися від необхідності повернутися додому, що для багатьох аж ніяк не було неприємним, якщо ми можемо судити з того, з якою жвавістю вони цим скористалися. Йому пощастило досягти успіху в своїй меті, і, отже, отримав можливість розпочати кар’єру, яка за дуже короткий період привела його до таких великих почестей і такої гордої посади. Виконуючий обов'язки генерал-квартирмейстера щойно помер, і його наступником було обрано бригадного генерала Ейрі, який командував бригадою легкої дивізії. Таким чином, бригада, що залишилася вакантною, була передана генерал-майору Кодрінгтону, чия турбота про активну службу змусила його не залишити каменя на камені в її пошуках; і я добре пам'ятаю, що, перебуваючи тоді в Легкій дивізії, я чув деякі вирази невдоволення через те, що «щасливий гвардієць» отримав командування. Однак минув дуже короткий час, перш ніж офіцери та солдати виявили, що він був одним із найкращих солдатів в армії, і його репутація поширилася за межі його бригади до кожного полку на полі. Легка дивізія з великим задоволенням привітала його прихід до командування після другого й останнього виходу у відставку сера Джорджа Брауна, оскільки він завоював довіру людей холоднокровністю й неперевершеною безстрашністю в бою, а також здобув прихильність офіцерів своєю привітністю та добрими манерами.