Дивлячись у бік пагорба, зайнятого Другою дивізією, ми побачили хребти, рівнини та хвилясті урочища між ярами, що нещодавно так усміхалися осінньому сонцю, з рядом за рядом акуратних білих наметів, голих і спустошених, чорних, як чорнило. Прямо перед табором Chasseurs d'Afrique виглядало таке ж спустошення. Їхні маленькі tentes d'abri були втягнуті в спільну руїну. Половина наших кавалерійських коней зірвалася. Французи кинулися з усіх боків, шукаючи захисту від вибуху. Наші люди, більш похмурі та рішучі, стояли перед своїми розбитими наметами або збиралися групами перед своїми пізніми таборами. Горе росіянам, якби вони прийшли того дня, бо, лютіший за шторм і сильніший за всю його лють, британський солдат зустрів би їхні батальйони й розбив би їх. Увесь цей жахливий день кричав: «Даваймося до міста; краще нам кинутися до акумуляторів і покінчити з цим, ніж стояти тут, щоб бути побитим штормом».
Нехай читач уявити найпохмуріше звичайне болото в усій Англії, найвологіше болото в усій Ірландії чи найпохмуріший муір у всій Шотландії, навислий над свинцевим небом і охоплений торнадо мокрого снігу, снігу й дощу — кілька розбитих кам’яних стін і хатин без дахів тут і там, дороги перетворилися на потоки бруду й води, — і тоді нехай він подумає про стан людей. і коні в такому місці листопадового ранку, раптово позбавлені свого слабкого покриву, піддані лютому морозу, з порожніми шлунками, без жодної перспективи отримати їжу чи притулок. Подумайте про людей в окопах, загони прикриття, патрулі, околиці та вартових, які провели ніч у штормі та темряві, і які повернулися до свого табору лише для того, щоб побачити згаслі багаття та зниклі намети. Це були люди, від чиєї пильності залежала безпека нашої позиції, і багато з яких пробули вісім-десять годин під дощем і {183} холодом, які не наважувалися ні на хвилину повернутися спиною, які не могли кліпнути очима. Це випробування, які вимагають виявлення найвищих якостей солдата.