«Причина цього недоліку та сама, що й у будь-якому іншому описі — недостатня увага офіцерів до наказів армії та поведінки їхніх людей, і, як наслідок, відсутність влади над їхньою поведінкою. Певних людей з{392} кожної роти слід призначити рубати та приносити дрова; інших — нести воду, а інших — готувати м’ясо; і незабаром буде виявлено, що, якби ця практика була щоденною. і конкретну годину для огляду обідів і для чоловіків, які обідають, як це повинно бути, так само, як і для параду, приготування їжі більше не вимагало б незручної тривалості часу, яке останнім часом було встановлено, і солдати не піддавалися б позбавленню їжі в той момент, коли армія могла б вступити в операції з ворогом.
«Ви, звичайно, приділите свою увагу польовим вправам і дисципліні військ. Дуже бажано, щоб солдати не втрачали звичок маршу, і дивізія проходила по десять-дванадцять миль двічі на тиждень, якщо погода дозволить, а дороги в околицях розквартирування дивізії повинні бути сухими».
Автором цієї «наступальної продукції» був Артур, герцог Веллінгтон, і це витяг із циркуляру, адресованого всім командним офіцерам дивізій і бригад, датованого Френадою 28 листопада 1812 року. Провінція герцога не мала розпитувати про причину «недоліку уваги до людей», на яку він скаржиться; але в службі, де в полку було лише два капітани, а всі інші офіцери, крім полковника та майора, були хлопцями, які бачили лише кілька тижнів служби, зосереджені лише на шампанському, пиріжках, смачній їжі, полюванні на собаках і кінних перегонах, було б нечудово, якби те саме сталося в Криму в 1855 році.
Свідчення генерал-лейтенанта сера Генрі Бентінка про хорошу поведінку та послуги Четвертої дивізії в той період, коли він нею командував, було прочитано з інтересом:
Витяг із наказів по відділу від 13 жовт.
«Приватні та важливі сімейні справи змушують генерал-лейтенанта сера Г. Бентінка, K.C.B., повернутися до Англії, він не може залишити командування Четвертою дивізією, не висловивши великого жалю, з яким він це робить.
«Хоча він керував нею лише протягом короткого періоду, трохи більше чотирьох місяців (але протягом дуже насиченого подіями періоду), він із великим задоволенням спостерігав, як усі чини виконували найскладніші, напружені та небезпечні обов’язки, з духом, енергією та добрим гумором, які неможливо перевершити.