У той день, коли татарський гонець приніс звістку про зняття облоги Сілістрії, на рівнині за Варною відбувся огляд близько 8 000 турецько-єгипетського війська. Солдати, одягнені в чисті білі штани, сині сюртуки та зелені куртки, виглядали добре, незважаючи на погано взуті ноги та пошарпані камзоли; але їхні маневри виконувалися недбало й мляво. Фізично солдати були кремезними, кривоногими чоловіками, цілком середнього зросту, з лютими, нетерплячими очима та гарними рисами обличчя. Серед єгипетського контингенту було чимало негрів дикого вигляду, і деякі з їхніх найкращих полків не гребували командуванням нубійських євнухів. Деякі з цих єгиптян мали покалічені руки і позбавили себе великих або вказівних пальців — марна спроба взагалі уникнути призову. Французькі та англійські офіцери не склали високої думки ні про що, крім сирого матеріалу, з якого складалися війська, — сирого матеріалу, який, як і все інше в Туреччині, був максимально зіпсований генієм поганого управління. За кам’яними стінами, захищаючи пролом або під час вилазки, осман, зі своєю мужністю, фанатизмом і зневагою до смерті, яку він справді вважає своєю перепусткою на небеса, може дати відсіч організованим європейським військам; але ніхто з тих, хто бачить повільні, обережні та плутані перешикування турків, їхній безладний наступ і марш, їхні нестійкі каре та хиткі колони, не може повірити, що вони здатні довго вистояти проти регулярної армії у відкритому полі.
Їхня картотечна стрілянина була зовсім не вдалою, і розбризкування стрілецької зброї продовжувалося від рангу до рангу ще довго після того, як загальний розряд припинився. Усі вони мали відполіровані стволи мушкетів, наслідуючи французів, і їхня зброя, здавалося, зберігалася в найпристойнішому порядку. Єгипетські польові знаряддя, шести- та дев’ятифунтові мідні гармати, були чудово чистими й охайними, а лафети, хоч і досить важкі, можливо, добре підходили для країни. Артилеристи, здавалося, добре розумілися на своїй справі, і лафети сяяли від натирання, лаку та свіжої фарби; одні чоловіки були брудні. Вони пішли до своїх наметів, дуже втомлені, і їли чудові пайки, яловичину й баранину, приготовлені на плов, і сало чи жир замість масла. Їхні намети були такими ж місткими й хорошими, як і наші власні, але вони розмістили в кожному більше людей, ніж ми мали звичку.