Дивна бездіяльність

Після завершення облоги корпус кінного штабу та корпус швидкої допомоги припинили своє існування, а герцог Ньюкасл покинув табір у круїз до узбережжя Черкесії. Звісно, ​​присутність герцога Ньюкасла мала не більше зв’язку з долею цих тіл, ніж з ходом і подіями війни, але було досить дивно, що обидва, які були найбільш вихвалені під час їх створення, і при народженні яких його світлість керував з батьківською турботою, закінчилися протягом кількох місяців, на його очах. Службу швидкої допомоги виконували солдати, відряджені з армії для цієї мети, і лінійні офіцери були найняті для командування ними в той час, коли вони могли бути дуже погано позбавлені своїх полків. Звинувачення в жорстокості були висунуті тими, хто їх відправив у Скутарі, бл., проти деяких старих працівників швидкої допомоги; вони в усякому разі служили фольгою для тверджень про те, що чоловіки були настільки комфортними, наскільки це було можливо, у всіх випадках. Потік плив у інший бік, і влада навперебій надавала хворим і пораненим бійцям усіляке житло, навіть розкіш. Доктор Холл у різні періоди отримував заявки на такі статті, як "Рожева вода!" "Одеколон!" "Шампанське!" Ці часи відрізняються від того, що було в армії роком раніше, коли сер Джордж Браун, як якийсь великий бик із Басану, ревів над таборами переляканої Легкої дивізії, шукаючи «медичної допомоги», щоб він міг зжерти їх у своєму гніві, і колов і б’в доктора Олександра та доктора Тіса, тому що вони не хотіли зводити свій запас ліків{379}до тієї благословенної старої допомоги на півострові, яку мав сер Джордж. мав лише тьмяні спогади підлеглого, хоча багатьма дивними клятвами та давніми прикладами він підтверджував їх як досконалість фармацевтичної мудрості. Можливо, громадськість, «збентежена публіка», як її інколи називали деякі люди, погоджувалася зі мною в думці, що все могло бути виправлено, коли вони дізналися, що всього за дві години до атаки на Редан у хірурга в Кар’єрах «закінчилися» пух, гіпс і бинти, і він довго не міг змусити нікого підійти за них до свого головного медичного офіцера, хоча велика битва з ворогом тоді тільки назрівала. і каменоломні були саме тим місцем, де, мабуть, очікувалася велика кількість жертв. Ця заява мені була зі слів генерала, до якого хірург звернувся за допомогою. Знову ж таки, деякі полки не зняли більше носилок, ніж у звичайних випадках. Цю практику, однак, схвалили б ті, хто стверджує, маючи значну силу аргументів, що жодного пораненого офіцера чи солдата взагалі не можна виводити з поля під час дії, оскільки кожен поранений, відведений у тил, виносить шість або вісім бійців, які відходять у відставку, вдаючи, що носять або доглядають за ним, таким чином даючи можливість сховатися та втекти кільком боягузам, які подають поганий приклад іншим.