Тяжке пригнічення

До грабіжників з фронту було багато поранених. Карети швидкої допомоги не вщухали, — тепер вони важко й повільно рухалися зі своїми ношами, знову мчали риссю вперед за свіжим вантажем, — а земля між траншеями й табором була всіяна каколетами чи вислідами для мулів. Похоронні групи вже почали свою роботу. Росіяни весь цей час юрмилися з північного боку і виявляли найжвавіший інтерес до ходу вибухів і пожеж. Вони зайняли землю у своїх старих таборах і поширилися по всій поверхні пагорбів за північними фортами. Їхні пароплави кидали якір або пришвартовувалися біля берега серед струмків, з північного боку, біля форту Кетрін. Поступово генерали, французькі й англійські, а також штабні офіцери наблизилися до міста, але форт Пол ще не піднявся, а форт Ніколас горів, і наші інженери оголосили, що це місце буде небезпечним протягом сорока восьми годин. Проте, рухаючись вниз, на правому фланзі наших кавалерійських пікетів, невеликій групі з нас вдалося спритно розвернути їх і вибратися серед французьких робіт між Мамелоном і Малаковом. Земля тут була буквально вимощена дробом і снарядами, а поверхня була глибоко просіяна вибухами бомб на кожному квадратному ярді. Дорога була переповнена французами, які поверталися з мізерною здобиччю з Севастополя та з картотеками російських полонених, багато з яких були поранені, і всі були пригнічені, за винятком гарного маленького хлопчика в козацькій шапці та крихітній мундирній шинелі, який, здавалося, був дуже задоволений своїми добрими полонителями. Був також один кремезний російський солдат, який, очевидно, насолоджувався джерелами голландської хоробрості, яку популярні люди називають, і танцював всю дорогу до табору з зуавом.