Проголошення миру

Одразу після цієї аварії ми зустріли генерала Ейра та його штаб у супроводі російського офіцера та кількох козаків, які прямували до Фороса. Хоробрий генерал об'їхав Бахчисарай, Сімферополь та Алушту, і саме рухався у зворотному напрямку нашим маршрутом, яким наша група мала честь першою перетягнути віз. До цього місця генералу допомагало ціле село татар, яких росіяни спіймали, щоб перетягнути його віз через погані ділянки. № 5. Натрапили на гвардійців та їхніх слуг, які були зайняті лагодженням дороги там, де її перерізав гірський потік: допомогли їм і собі; першими переправили наш віз і поїхали дорогою попереду них. № 6. Нарубали фашин і засипали провалля на дорозі. Слід розуміти, що весь цей час праворуч під нами було море, ліворуч — химерна стіна скель заввишки 600 або 700 футів, яка часом ніби нависала над нашими головами, а між нами та пляжем — нерівний схил, вкритий лісом і виноградниками, всіяний віллами. № 7. Підійшовши до групи гвардійців, які стали на бівуак разом із кількома артилеристами на зворотному шляху до Байдара, ми почули, що дорога абсолютно непрохідна; її змило зсувом. Вирішили йти далі; невдовзі полагодили дорогу і обережно рушили крізь багнюку від крижаних струмків, які пробили і розмили шлях у багатьох місцях.