Дві дивізії турецької піхоти отаборилися біля англійського штабу. Вони зібрали близько 15 000 чоловік, і кращих молодих людей я ніколи не бачив. У них був довгий марш, і їхні босоніжки жалюгідно захищали від кам’янистої землі; та все ж небагато людей випали з рядів. Один полк мав гарний духовий оркестр, який ледь не насторожив перехожих, виконавши швидкий крок (вальс), коли вони проходили повз, у чудовому стилі, але перед більшістю полків виступали музиканти з барабанами, дудками та напівкруглими тонкими мідними трубками з широкими ротами, такими як ті, які, можливо, перекидалися на стінах Єрихону або видно на скульптурних пам’ятниках первісні королі.
Полковник і два його майори їхали на чолі кожного полку, а за ними йшли сопілкарі та слуги, пишно вбрані, на маленьких, але жвавих конях, покритих багатими сідлами. Праворуч йшли мули з наметами, ліворуч — артилерія. Кожна гармата була запряжена шістьма кіньми. Дві батареї складалися з чотирьох 24-фунтових. мідні гаубиці та дві 9lb. латунні поля; екіпажі та коні були в дуже справному стані. Ящики з боєприпасами були досить грубими і важкими. Обозні тварини дивізії йшли в тилу, а полки йшли колонами по три роти, кожна рота в середньому з фронтом по двадцять рядових. Один з полків мав рушниці Міні англійського виробництва; інші були озброєні крем'яними вогнищами, але вони були дуже чистими та яскравими. Вони показали прапори, що палали золотом, і прапори з півмісяцем і зіркою на них. Чоловіки несли ковдри, квадрати килима для молитви, кухонне начиння та пакунки різного розміру та вмісту. Коли вони марширували над хвилястою місцевістю, вони представляли собою дуже мальовниче та войовниче видовище, реальність якого посилювалася гуркотом гармат у Севастополі та клубами диму від снарядів, що рвалися високо в повітрі.
На військовій раді 13 числа обговорювалося питання штурму цього місця, але лорд Реглан та інші англійські генерали, які були за це, були відхилені генералами Канробертом і генералом Ніелем.
15-го Омар-паша в супроводі своїх свит об’їхав у тил наших батарей, а лорд Реглан відвідав турецький табір на пагорбах на захід від Коль-де-Балаклава.