Тим часом англійські човни наближалися до берега не в порядку програми, а нерегулярними групами; рота полку легкої дивізії, 7-й стрілецький, під командуванням підполковника Йе, я думаю, висадилася першою на пляж ліворуч від скель [10] потім прибула рота 2-го батальйону стрілецької бригади під командуванням підполковника Лоуренса: невеликий човен з «Британії» під командуванням лейтенанта Весі, однак він випередив стрільців і висадив кількох людей на берег, які спустилися в западину біля підніжжя скель. Росіянин продовжив начерки. Раптом козак присів{85} і вказав списом на підйом круч. Офіцер обернувся й подивився в той бік. Ми теж подивилися, і ось! над обрієм здіймався трикутний капелюх. Ще одна фігура з подібним головним убором також була в поле зору. Перший був на голові сера Джорджа Брауна, пішки; другий, як ми з’ясували, є власністю помічника генерал-квартирмейстера Ейрі. Сер Джордж приземлився одразу після роти стрільців праворуч від них і, звернувши увагу полковника Лайсонса на місце, де він хотів сформувати Легку дивізію, рушив далі до скелі або височини праворуч від солоного озера. Сцена була захоплюючою. Було видно, що росіянин і козак бачили сера Джорджа, але він їх не бачив. Росіянин сів на коня, козаки наслідували його приклад, і один з них пішов ліворуч, щоб переконатися, що французи не перекривають їм відступу, а інші, нахилившись через сідла, крадькома, з опущеними списами, поїхали назустріч англійцям.
Сер Джордж був у небезпеці, але він цього не підозрював. Росіяни також не бачили, як пікет просувався до краю пагорба, оскільки наш генерал був не сам: сержант Маунселл і двоє рядових 23-го пішли за ним, коли він просувався до пагорба; і вони не зайшли дуже далеко, як сер Джордж наказав одному з них повернутися назад і сказати офіцеру, що командував ротою, наступати, і витягнути своїх людей уздовж узбіччя пагорба. Сер Джордж був зайнятий оглядом країни та вказував генерал-квартирмейстеру різні місця. Раптом двоє повернулися й повільно спустилися з гори — золотий пояс зник — трикутник затьмарився — козаки й старшини злізли з коней і покрали біля коней. Вони теж за короткий час сховалися з очей, а на брівці кручі з'явилася вервечка рідних возів. Генерал Ейрі бачив цих арабас і звернувся до полковника Лісонса, щоб дізнатися, чи не слід йому перехоплювати їх. Приблизно через п’ять хвилин над скелею здійнялися два чи три тоненькі клубки диму, а незабаром люди на найближчих кораблях почули тихе тріскотіння рушниці. Ще за кілька хвилин козаки летіли, як вітер, по дорозі на Севастополь і перетинали впритул ліворуч французькі лінії стрільців.