Роботи в Булаїрі

Незабаром після світанку 6 травня стрілецька бригада, 50-й полк і 93-й полк, утворюючи робочу бригаду Булаїра, вдарили по наметах. У той же час 4-й, 28-й і 44-й полки в таборі Суларі, приблизно в двох милях від міста Галліполі, рушили до Булаїра, щоб зайняти квартири, звільнені іншою бригадою. Маса багажу була величезною. Корона з бізонів і биків, в'ючних коней, мулів і коней, що тягнулися по дорозі до Галліполі, здавалося достатніми для армії Ксеркса. Протягом семи чи восьми миль упряжки сільських возів, завалені ліжками й скринями, солдатськими жінками й наметами, були майже непорушними; час від часу впав навантажений мул або відірвалося колесо, і вся лінія маршу перетворилася на заплутану боротьбу розлючених людей і загнаної худоби. Сталося так, що два французькі батальйони виїжджали на свіжі квартири (вони міняють табори раз на два тижні), і з першого погляду стало помітно, що пропорційно вони несли значно менше перешкод, ніж наші полки. Існують значні труднощі в обліку цього; оскільки без повного знання внутрішньої економіки обох армій порівняння було б важким; але відсутність жінок — малий комплект офіцерів, як і розміри наметів, значною мірою пояснювали це. Французи живуть у формі, а жоден британський солдат не щасливий без муфтія. Він повинен мати свій піджак, і халат, і вечірню сукню, і якусь ванну, різноманітні веселі сорочки, малюнкові та образні, тоді як Галл чудово обходиться без них.