Тієї ж ночі дуже мужній бойовий подвиг здійснив 77-й полк. Перед Реданом, навпроти нашої правої атаки, росіяни влаштували місткі ями, з яких сильно дратували нас, особливо з двох найближчих до нас з лівого боку. Круглий постріл і снаряди кілька разів змушували росіян мчати через відкриту місцевість до своїх батарей, але вночі вони відремонтували пошкодження, а вранці повернулися так само зайняті, як завжди. Наша передова батарея сильно постраждала б від цього вогню, коли б він відкрився, і було вирішено взяти дві ями, утримати ту, яка була визнана найбільш надійною, і знищити іншу. Ями були цілими маленькими батареями для стрільців, побудованих з великою майстерністю та сміливістю, і захищалися енергійно та рішуче, і вогню з однієї колодязя, встановленого в межах 300 або 400 ярдів від батареї, було достатньо, щоб заглушити гармати та не дати стрільцям наблизитися до амбразур.
О восьмій годині 77-й під командуванням підполковника Егертона{259} з крилом 33-го на підтримці в тилу рушив траверсами до цих стрілецьких ям. Ніч була темна і вітряна, але російські вартові помітили наближення наших людей, і відразу ж був відкритий жвавий вогонь, на який наші війська майже не відповіли, бо вони кинулися на ворога багнетом і, після короткої боротьби, вигнали його з двох ям і вгору по схилу позаду. Полковник Егертон упав смертельно поранений, показуючи своїм людям приклад яскравої хоробрості. Опинившись у ямах, інженери взялися за роботу, створили габіонаду попереду та приступили до з’єднання найближчої стрілецької ями з нашою передовою системою. Противник відкрив по них надзвичайно сильний вогонь, а стрільці з брустверів і з ґрунту вели дуже сильний вогонь; але робоча група продовжувала діяти, незважаючи на бурю пострілів, яка розривала їх; і залишився у володінні більшої з ям. Генерал дня правої атаки телеграфував до штабу, що наші війська зайняли ями, і отримав вказівку тримати їх за будь-якої небезпеки. О другій годині ночі сильна колона росіян виступила проти ям, і бій відновився. Ворога зустрічали багнетом, знову і знову відкидали і підганяли до своїх батарей. Яма була найбільш корисною не тільки проти амбразур Редана, але й для зменшення вогню рушничних ям на її фланзі. Хлопчик-барабанщик 77-го вступив у рукопашну сутичку з хорунжим ворога, полонив його й забрав у нього горн — невеликий прояв дитячої відваги, за який він був гідно винагороджений.
Наступної ночі росіяни спробували знову зайняти ями, але були швидко відбиті; 41-й полк мав п'ятнадцять убитих і поранених. Яму остаточно засипали землею і знову покинули.