Критика М. де Базанкура

Коли колони розгорталися, Норткотт рушив ліворуч і просунувся попереду Легкої та Першої дивізій, доки вони не підійшли до довгої низької кам’яної стіни. Тут вони чекали, поки підійде черга. Щойно вони це зробили, дві передні роти в розширеному порядку перестрибнули через мур у виноградники, дві роти підтримки рухалися дорогою ліворуч від них, по броду,{111} яким вони перетнули струмок. Першими за річку були Стрільці. Вони були під прикриттям берега, який обмежував плато, і ховав їх від вогню наших наступаючих колон. Це була друга тераса; бо саме в цьому місці земля була серією з трьох гігантських сходів — перша — від річки до вершини берега; другий — від плато на вершині берега до плато, на якому знаходився ворог; і третє - від того положення до найвищого місця, на якому вони мали свої запаси. Не встигли стрілці вишикуватися на цьому нижньому хребті, як ворог відтіснив колону піхоти на чолі з кількома козаками дорогою, що вела до броду, і погрожував взяти їх у тил і з флангу та знищити, бо ці хоробрі хлопці не мали підтримки. Майор Норкотт, однак, не злякався, а одразу вміло влаштувався назустріч цій переважаючій колоні ворога. Відійшовши від хребта, він поставив одну з чотирьох рот під собою на дорозі, якою вони просувалися, дві інші він поставив уздовж берега виноградника праворуч від цієї дороги, а четвертою він зайняв ферму в центрі виноградника: таким чином він користувався багатствами землі з великою майстерністю та розумом. У цей момент не було видно жодної опори — позаду не було нічого, на що можна було б спертися або сформуватися — Стрільці були зовсім самі. Росіяни просувалися неквапливо; але, на подив наших офіцерів, саме тоді, коли люди збиралися відкрити по них вогонь, козаки та колона зупинилися, а потім повернули праворуч, відступили вгору по дорозі й зникли за гребном пагорба. Однак, озирнувшись навколо, феномен незабаром був пояснений — бригада Кодрінгтона мчала через річку під сильним вогнем, і в той же час росіяни просунули важкі колони піхоти до хребта над потоком. Стрілці рушили праворуч, щоб приєднатися до легкої дивізії, і водночас вели щільний і смертоносний вогонь по щільному строю ворога, що, мабуть, завдало їм великих втрат. Здійснивши з’єднання, стрілецькі війська піднялися разом із легкою дивізією і, піднявши ліве плече, кинулися на фланг батареї, хоробро очолювані майором Норкоттом, доки вони не були змушені відступити разом зі своєю підтримкою. Одна рота під командуванням капітана Колвіля була відокремлена від лівого крила і не брала такої повної участі в бою, як інші роти; а праве крило під проводом полковника Лоуренса було стримане різними перешкодами й не мало можливості відігравати таку ж видатну роль, як ліве.