У вівторок, 18 липня, у Варні відбулася військова рада, на якій були присутні маршал Сент-Арно, лорд Реглан, адмірал Хамелін, адмірал Дандас, адмірал Лайонс і адмірал Бруа, і було вирішено, що настав час для активного використання повноважень союзних сил на морі та суші. Англійський Кабінет міністрів, наполегливий, мабуть, англійською пресою, яка цього разу виявила незвичайну сміливість у своїх військових порадах і рішучість у своїх пропозиціях щодо ворожості проти ворога, надіслав найкращі накази лорду{56} Реглану здійснити спуск у Крим і взяти в облогу Севастополь, про який було мало відомо, за винятком того, що це був великий арсенал Росії в Чорному морі. 19 числа лорд Реглан надіслав наказ серу Джорджу Брауну в Девно негайно відправитися до штаб-квартири у Варні. Сер Джордж Браун не втрачав часу, щоб підкоритися заклику. Він негайно послав частину свого багажу й пішов до Варни в супроводі свого ад’ютанта капітана Пірсона. Лорд Реглан і його заступник провели довгу розмову, і в четвер вранці, 20-го, сер Джордж Браун у супроводі капітана Пірсона, полковника Лейка з Королівської артилерії, капітана Ловелла, з Королівських інженерів, піднявся на борт Емеу, капітана Смарт, і негайно попрямував до флоту в Балчику. У той же час генерал Канроберт у супроводі полковників Трошу, Лебефа та Сабатьє вирушив на корабель до того самого пункту призначення. Генерали піднялися на борт флагманських кораблів відповідних адміралів і вийшли в море, прямуючи до Криму, на борту корабля її величності «Лютість». Звичайно, мета цієї експедиції трималася в глибокій таємниці; але все-таки було відомо, що вони вирушили досліджувати узбережжя в околицях Севастополя, щоб визначити місце для спуску.
21-го 1-ша дивізія французької армії, генерал Канробер і дивізія генерала Форі, вдарили по їхніх наметах і розбили їхній табір біля Варни. Вони пішли дорогою, що вела до Добруджі, яку вони мали розвідати аж до Дунаю, і 22-го генерал Юсуф пішов слідом зі своїм диким збором башибазуків, що налічував 3000 шабель, списів і пістолетів.