Кілька командних слів, що пронеслися крізь натруджений натовп — кілька звуків горна — і полки зібралися разом, стійкі й тверді, з довгими рядами возів із биками та буйволами, вишикуваних між ними, і розпочали свій марш піщаними схилами, що вели до моря. Там лежав флот транспортів, які стояли на якорі з супроводжуваними пароплавами довгими чергами, якомога ближче до берега, наскільки вони могли безпечно підійти. Везувій, паровий шлюп, командир Пауелл, військові кораблі Simoom і Megæra (гвинтові пароплави), надіслані на своїх човнах, щоб допомогти торговцям і пароплавам посадити людей і багаж, і адмірал Боксер, якому допомагали капітан Крісті, командир Пауелл і лейтенант Рандл, Р.Н., керували домовленості щодо розміщення та посадки невеликої армії, яка складалася з приблизно 6500 чоловік. Ранок був гарний, але жаркий. Чоловіки були в чудовому настрої, і коли вони марширували курною рівниною до місць висадки, їх вітали неодноразовими радісними вигуками полків іншої дивізії. Порядок і регулярність, з якими їх садили на борт човнів, а також безпека і швидкість, з якою їх посадили на борт — багаж, коней, жінок і запаси — були заслугою влади, а також дисципліни й порядку самих людей, як офіцерів, так і рядових.
Жоден мандрівник чи художник не зможе віддати належне пейзажам Босфору. Він багато в чому нагадує норвезький фіорд. Можливо, округлі контури пагорбів, світло-насичена зелень рослинності, пишність дерев, квітів і трави роблять його ще більше схожим на береги Кілларні чи Віндермір. Води, що витікають із Чорного моря, в одній частині стиснуті пагорбами, що збільшуються, на ширину трохи більше милі, а в іншій розширюються в ширину в чотири рази більшу, течуть тринадцять миль у блакитній повені, як Рона, що витікає з Женевського озера, аж поки вони не змішуються з Мармуровим морем, пропускаючи у своєму руслі прекрасні групи лісів і долин, ярів і схил пагорба, вкритий найряснішим килимом із листя та леза. Кіоск і майданчик для розваг, бастіон із амбразурою та завіса з бійницями, веселий сад, вілла, мечеть і особняк прикрашають береги безперервними лініями від підніжжя фортів, які керують входом, аж до вершини краси сцени, де імператорське місто Костянтина, що височіє різнокольоровими терасами з краю Золотого{38} Рогу, бентежить око з масивами листя, червоними дахами, стінами різного кольору та фронтонами, увінчаними фризом білосніжних мінаретів із золотими вершинами та симетричним розмахом Святої Софії. Пагорби різко піднімаються вгору на висоту від 200 футів до 600 футів і обмежені біля підніжжя набережними, які пролягають уздовж європейської сторони, майже безперервно, від Пера до Буюкдере, приблизно за п'ять миль від Чорного моря. Ці причали також дуже численні на азіатській стороні.