Переконавшись, що захоплення «Малакгофа» має вирішувати успіх, я запобіг поновленню інших атак, які, окупувавши ворога в усіх точках його величезної території, вже досягли своєї головної мети, і я зосередив усю свою увагу на володінні «Малахоффом», який тепер повністю перебував у владі генерала М'Магона. Однак критичний момент був поруч.
У генерала Боскета щойно влучив великий уламок снаряда, і я був змушений передати його команду генералу Дюлаку. Пороховий склад у Завісі біля Малахова вибухнув і змусив мене побоюватися найтяжчих наслідків.
Росіяни, сподіваючись отримати вигоду з цієї аварії, наступали щільними масами і трьома колонами атакували центр, ліворуч і праворуч від Малахова. Але в роботі вже були домовленості. Генерал М'Магон мав сміливі війська, які нічого не боялися, щоб протистояти їм, і після кількох відчайдушних спроб росіяни були змушені відступити. З цього моменту вони відмовилися від будь-якої наступальної атаки. Малахов був наш, і його не можна було відібрати. Була пів на четверту. Негайно були вжиті заходи, щоб поставити нас у стан, щоб дати відсіч противнику, якщо він спробує напасти на нас вночі. Але незабаром нашій невпевненості було покладено край. З настанням ночі з усіх боків спалахнуло полум'я, вибухали міни, злетіли порохові склади. Видовище палаючого Севастополя, свідками якого була вся армія, було одним із найвеличніших і найжахливіших видовищ, які коли-небудь представлялися в історії воєн. Противник евакуював місце. Відступ відбувся вночі за допомогою мосту, встановленого між обома сторонами рейду, і під прикриттям послідовних вибухів, які завадили мені підійти, щоб переслідувати його. Вранці 9-го вся південна сторона міста була покинута й опинилася в наших руках.
Мені не потрібно вказувати вашій високоповажності на важливість такого успіху; Мені також не потрібно говорити про ту відважну армію, чиї войовничі чесноти та відданість так високо цінує наш імператор, і я мушу, хоча їх кількість велика, вказати вам на тих, хто відзначився серед такої кількості доблесних солдатів. Я ще не можу цього зробити, але я виконаю цей обов’язок найближчим часом.
Прийміть, пане Ле Марешаль, вираз моєї шанобливої відданості.
Пелісьє, головнокомандувач.
9 вересня, коли стало відомо, що місто покинуте, був виданий такий наказ:
«Загальне замовлення.
«Командувач збройних сил вітає армію з результатом вчорашньої атаки.{535}
«Блискучий штурм і окупація Малакова нашими відважними союзниками змусили ворога покинути роботи, які вони так довго утримували з такою хоробрістю та рішучістю.