Припустимо, ми підійшли до «фактів». Чи знають люди вдома, скільки багнетів може мати британська армія? Невже вони вірять, що у нас було 25 000 після всіх наших підкріплень? Їм могли сказати — ні, це могли б підтвердити цифри вдома, — що британська армія складалася з 55 000 чоловік. З 1 грудня 1854 року по 20 січня 1855 року з табору до Балаклави, а звідти на кораблі, було відправлено 8 тисяч хворих і поранених! Мені сказати, скільки повернулося?
Але люди вдома казали нам, що констатувати факти чи навіть натякати на них — це «каркання»! Людина, яка могла б спокійно сидіти й писати додому, що наші війська здорові, що смертність середня, що всі впевнені в успіху, що наші роботи просуваються, що ми були ближче до взяття Севастополя, ніж 17 жовтня, що транспорт був багатий, а праця нашої армії легка, міг бути приємним кореспондентом, але він, безперечно, не дав би можливості громадськості сформувати дуже точна думка про реальний стан справ у таборі перед Севастополем. Послані до нас нещасні хлопці не годилися навіть на порох. Вони загинули, перш ніж по них пролунали постріли. Іноді отримували хорошу тягу,{210} але вони не могли витримати довгого пильнування та перебування в окопах.
А тепер ще один «факт». 5 листопада відбулася битва під Інкерманом, яку світ запам'ятає назавжди. Близько 40 відсотків. бригади гвардії були вбиті або поранені при цьому. Вони отримали підкріплення, і бригада, яка налічувала близько 2500 чоловік, коли вона залишила Англію, отримала близько 1500 чоловіків у різних призовах до кінця року. Яка була сила в останній тиждень січня Бригади Господарських військ — того чудового загону, який увінчав перемогою боротьбу на Альмі і відбив російські орди під Інкерманом? Я думаю, що вони могли б зібрати разом із слугами близько 950 чоловік на всю бригаду. Ось ще один факт. Після тієї ж битви під Інкерманом щонайменше 1000 чоловік бригади були «витрачені», поглинені, використані, і їх більше не бачили. Офіційні звіти покажуть, скільки з цієї тисячі було вбито чи поранено ворогом. Ще один факт. Були два полки настільки розбиті й дезорганізовані — правду кажучи, настільки повністю знищені, що їх довелося відправити на «переформування». Зауважте, один із цих полків не був ні біля Альми, ні під Інкерманом — інший брав участь лише в останній битві й не втратив багато людей.