Перед стрілецьким табором був сільський могильник, давно занедбаний, мабуть тому, що в окрузі залишилося небагато людей для смерті. Це було найгрубіше. Ні скульптурний камінь, ні навіть подряпина долота не відрізняли одне місце спочинку{43} від іншого, але на кожну могилу було покладено блок необтесаного граніту, і сапери та мінери, які були найутилітарнішим загоном, вибрали найбільших і найкращих із них для будівництва свого мосту через один із вузьких каналів, що сполучають озеро з озером. Ці ж сапери доклали чимало зусиль, будуючи цей міст. 10-та компанія, яка працювала над цим, працювала цілий день голяка і по груди у воді. Не дивно, що деякі з них страждали від гарячки.
Відкрита місцевість була дуже різноплановою, з великою кількістю лісу та води навколо, на невеликій відстані від маршруту. Довгими рядами літали над головами лелеки або проводили урочисті оглядини серед жаб на галявинах. Що стосується останніх, то їх було незліченно, і їхні концерти вдень і вночі порадували б вченого-класика, який пам’ятав свого Арістофана і міг перевірити точність хору. Над головою ширяли орли, шукаючи мертвих коней; і грифи, повітряні змії та величезні канюки борознили рівнини в пошуках шкідників, зайців чи куріпок. Прекрасні іволги, яскраві зелені й жовті сяйва, яскраві дятли, сойки та дрібки верещали й клекотіли серед кущів, а соловей виливав потік жалібної мелодії, якому допомагала чарівна маленька очеретянка в чорній шапочці й червоній жилетці з синюватим обличчям, яка носилася за мухами, і який, спіймавши та з’ївши одного, запалив гілочку й висловив своє задоволення хливом вишуканої музики. Дрозди та дрозди приєдналися до хору, і всілякі птахи юрмами пурхали навколо. Найпоширенішим птахом з усіх був голуб, і він був настільки смачним для їжі, що його воркування часто раптово припинялося після дози № 6.