У Великодній понеділок, 9 квітня, батареї союзників одночасно відкрили вогонь. Англійські заводи мали на озброєнні двадцять 13-дюймових мінометів, шістнадцять 10-дюймових мінометів, двадцять 24-фунтових, сорок дві 32-фунтові, п'ятнадцять 8-дюймових гармат, чотири 10-дюймових гармати та шість 68-фунтових. Пізно 8 числа, почувши, що в понеділок нічого не буде, я пішов з фронту і повернувся в Балаклаву; але ввечері я отримав повідомлення, що наступного ранку вогонь буде відкрито на світанку. Тоді було чорно, як Ереб, і лив дощ і дув з силою; але не було іншого вибору, окрім як сісти в сідло й спробувати пробитися вперед. Ніхто, хто не пробував цього, не може уявити, яка це робота — знайти дорогу крізь розкидані табори в темну ніч. Кожен табір настільки схожий на інших, що неможливо відрізнити один від іншого; і орієнтири, знайомі вдень, губляться на одному мертвому рівні темряви. Тож ми з моїми двома напарниками, наштовхнувшись на турецькі та французькі ряди, потрапивши в ями та вийшовши з них, опинилися, після трьох годин їзди, справді дуже далеко від місця призначення на фронті, і раділи зупинитися до світанку, мокрі та втомлені, у таборі штабу.
О четвертій годині ранку ми пішли на фронт. Коні ледве продиралися крізь липку чорну багнюку, на яку перетворив твердий сухий ґрунт нічний дощ. Хоча світанок був ранній, неможливо було побачити людину за двадцять ярдів. Запанувала глибока тиша. Раптом ліворуч до французьких рубежів почулося три гармати, а потім розкрилася вся лінія батарей. Батареї Гарден і Редан вступили в гру незабаром після того, як ми відкрили вогонь, але минув деякий час, перш ніж Кругла вежа або Мамелон відповіли. Ворог був повністю захоплений зненацька, і протягом півгодини його гармати були слабко керовані.
Інкерманська та Карінінг-Бей батареї майже мовчали три чверті години, перш ніж відповісти французьким батареям праворуч від нас.