Контраст між справжньою діяльністю армій союзників і гарячковими мріями, яким занурювалася домашня публіка, представлена пресою, невдовзі після захоплення південної сторони, був настільки ж вражаючим, як і болісним. Росіяни, далекі від того, щоб збентежено летіти над безмежними пустелями, спокійно зміцнили свої позиції на північному боці. Обличчя країни щетинилося від їхніх гармат і батарей. Удень і вночі гуркіт їхніх гармат лунав у нашому таборі, а іноді дорівнював шуму старих канонад, які, як ми сподівалися, назавжди замовкли. З їхнього боку не було жодних ознак наміру покинути посаду, на яку вони витратили стільки турбот і праці. Вони відступили з південного боку, коли це стало неспроможним; вона була розбита на шматки бомбардуванням, яке нам було неможливо відновити. У своєму новому положенні вони розташували між собою і нами глибокий морський рукав, річку та узбіччя плато, круті, як стіна. Ми дозволили їм зійти на вільний час і спостерігали, подібно до того, як ми могли дивитися на мімічне зображення такої сцени в Естлі, в той час як російські батальйони йшли по вузькому мосту, виринаючи в непорушному порядку з цього жахливого моря бурхливого вогню та диму, яке часті вибухи великих фортець і магазинів підкидали вгору до клубів полум'я.
Маючи ще трохи людей, армія була б готова виступити в похід і нести провізію та боєприпаси для наявної кількості багнетів, виділених для короткої експедиції. Щодо французів, то вони довели свою мобільність швидким розгортанням чотирьох дивізій на Байдарі. Тоді чому ж англійці не рушили? Накази та контрнакази надсилалися день за днем: запити до капітана Такого-то, щоб дізнатися, скільки мулів він має для перевезення бойових патронів, накази капітану Сякому-то вивести свою батарею, щоб наступного ранку на світанку виступити в похід; контрнакази ввечері, які знову скасовувалися і відкликалися вночі, аж поки ставало важко зрозуміти, що саме слід робити; і якщо люди, які віддавали накази, були хоча б наполовину такі ж збентежені, як ті, хто їх отримував, вони справді перебували в жалюгідному становищі. Катон зі своїм Платоном не могли бути настільки ж спантеличені, як вони. Було цілком очевидно, що очікування людей на батьківщині не виправдалися повною мірою, що ми не володіли приморським Севастополем беззаперечно, що росіяни не зазнали повної поразки, і що наступного року кампанію доведеться відновити, роблячи те, що можна було б зробити відразу після падіння міста.