кінець жовтня. Всі чекають на французів. Я не впевнений, але французи чекали на нас, щоб «викрасити» деякі огидні батареї, які грали на їхніх роботах з потворних анфіладних позицій.
Крайній ліворуч їм протистояв Карантинний форт. Потім з’явилася довга висока стіна з бійницями або завіса, що простягалася перед містом від задньої частини Карантинного форту до Флагштокової батареї. Росіяни зробили дуже глибокий і широкий рів перед цією стіною, і французька артилерія не справила жодного враження на кам'яну кладку ззаду. Проте Флагстаффська батарея та всі будинки поблизу неї були в руїнах; але земляні укріплення перед ним, озброєні щонайменше двадцятьма шістьма важкими гарматами, були недоторкані, і вони вели нестерпний вогонь по французьких робочих групах, особливо в певні періоди дня, а також у проміжку між дев’ятою та одинадцятою годинами ночі, коли вони вважали, що людей замінюють в окопах. Всередині дорожньої батареї ми могли бачити, як росіяни кидають нову роботу, озброєну шістьма важкими корабельними гарматами. Вони також спорудили нові батареї за Реданом і за Круглою вежею. Останній являв собою масу подрібненого каменю, але дві гармати продовжували наполегливо стріляти по нашій 21-гарматній батареї з-за кута земляного укріплення навколо нього, і «Редан» не був заглушений, хоча амбразури та кути роботи були значно пошкоджені. Важкий фрегат, який так спритно «ухилявся» від наших батарей, знову дав нам смак його якості у правильній атаці. Вона втекла з позиції, на якій лежала раніше, де ми розмістили для неї дві 24-фунтові, і вийшла знову 29-го у великому запалі, стріляючи звичайними бортами по нашій батареї та підмітаючи{165} пагорб до нього повністю. Час від часу вона урізноманітнювала цю розвагу одним-двома снарядами з 13-дюймових мінометів. Ці снаряди завдали великої шкоди нашим роботам і гарматам: але матроси, які в основному пригощалися цими приємними ракетами, цілком звикли до них. «Білл, — кричить один хлопцеві іншому, — дивись, ось іде «Свистящий Дік!» Таким чином вони охрестили 13-дюймовий снаряд через шум, який він створює. Вони дивляться вгору, і їхні гострі, швидкі очі бачать залізну кулю, яка описує свою криву вгорі. Задовго до того, як "Свистящий Дік" досяг землі, сині куртки затишно ховаються у своїх різних схованках; але вся людська сила не змогла втримати їх від того, щоб час від часу визирнути, щоб перевірити, чи ще горить файер. Один із них підійшов до снаряда, який, на його думку, «вилетів»; він лопнув саме тоді, коли він наблизився до нього, і струс мозку кинув його на землю. Він підвівся і в гніві, потрясши кулаком у тому місці, де була мушля, вигукнув: «Ти… брехливий жебрак, є трюк, щоб зіграти мене!»