Табірне життя

Третього липня надійшла звістка, що Омар-паша прямує з Сілістрії до Варни, і його можна очікувати через годину. Було помічено, що турецька піхота на рівнинах унизу впала та скупчилася перед своїми наметами. Близько другої години ледь помітна смуга пилу піднялася над білими лініями дороги, що петляє вдалині над пагорбами, що лежать у напрямку до Шумли, і крізь скло можна було розрізнити дві карети з невеликим ескортом коней, які швидко рухалися до села Девна, і весь персонал поспішив віддати шану Омару-паші, який сів на коня, у супроводі його свит і послідовників, під'їхав на пагорб до табору, в передній частині якого дивізія була вишикувана. Державний переворот був чудовим. Блакитні обриси далеких пагорбів, над якими грали важкі тіні грозових хмар, що швидко збиралися, — зелена долина, усіяна наметами, подекуди позначена чорними масами турецької піхоти, — посушливі піщані береги й сірі скелі, що демонструють різноманіття світла й тіні, — а потім гребінь пагорба, уздовж якого миля сяяли багнети британської піхоти, увінчані брезентовими стінами позаду них — утворювали видовище, яке варто було зайти далеко, щоб побачити. Омар-паша був одягнений акуратно й просто — на його грудях не виблискувала жодного ордену, окрім Зірки Меджиджі, а на його облягаючому синьому сюртуку не було жодного орнаменту, окрім простого золотого погона та позолочених ґудзиків. На ньому була феска, яка виграшно підкреслювала чіткі, чіткі лінії його спокійного й рішучого обличчя, забарвленого під впливом вітру й негоди протягом багатьох років солдатського життя, і колір якого добре контрастував із його білосніжними вусами. У грубому і досить{51} чуттєвому роті, зі стиснутими товстими губами простежувалися, якщо фізіономія мати правду, величезна твердість і рішучість. Підборіддя, повне і квадратне, виявляло ті ж якості, які також можна було помітити в загальній формі голови. Хто пам'ятає пам'ятник Радецькому, на Великій виставці, зрозуміє, що це означає. Усі грубіші риси обличчя, грубий ніс і легка випуклість вилиць з лишком компенсувалися швидким, проникливим і виразним поглядом, сповненим тихої відваги й геніальності, і спокійним, хоча й досить упертим чолом, позначеним зморшками думки, що піднімався над густою кудлатою бровою. Особисто він здавався скоріше нижчим, ніж вищим звичайного зросту; але його кінь, добре навчений сивий, був не таким високим, як англійські екіпажі поруч з ним, і він справді міг бути вищим за п’ять футів сім чи вісім. Його фігура була легкою, вільною та активною, а його сидіння на коні, хоч і надто турецьке для наших уявлень про кінну пристойність, було твердим і легким. Він був у білих рукавичках і охайних черевиках, і в цілому він би добре пройшов перевірку на рингу в Гайд-парку як тихий джентльмен із гарним одягом. Його штаб був аж ніяк не таким гарним, але кілька гусарів конвою були кремезними, солдатськими хлопцями. Один з них очолював міцного каштанового араба, який був бойовим десантником паші.