Ми заплатили готовими грошима, і під опікою пана Коуена в Шумлі було створено комісаріату, щоб забезпечити наших офіцерів золотом і сріблом. Французи, навпаки, видавали чеки на свій комісаріат у Варні, які можна було сплатити лише при пред’явленні там. Можна легко уявити, що селянин на іншому боці Балкан або неосвічений болгарин ставився до цього друкованого паперу з великою зневагою, і, звичайно, було досить важко їхати з Румелії до Болгарії, щоб отримати десятки. або 12с. за прокат араби. Водії араби були підозрілими, похмурими та незадоволеними. Як тільки їм заплатили будь-яку велику суму, вони шукали, і загалом успішно, першої можливості піти від нашої служби.
Сер Джордж Браун і сер Е. Лайонс спустилися до Константинополя на борту «Агамемнона» 1 серпня і протягом кількох днів були зайняті підготовкою транспортування флоту, а також підготовкою човнів і провіанту.
Лорд Раглан отримав позитивні накази атакувати Севастополь. 20 числа він відрядив сера Джорджа Брауна і кількох англійських офіцерів для проведення розвідки разом з генералом Канробертом і офіцерами французького штабу. 28 липня комісія повернулася після круїзу, під час якого вони мали змогу порахувати самі гармати Севастополя. У ході своєї розвідки вони повільно рухалися вздовж західної сторони берега від Євпаторії на південь і в гирлі Катчі виявили берег, який англійські та французькі генерали вирішили зробити місцем своєї висадки. «Ф’юрі» тихо стояв біля порту вночі, а близько другої години тихо вбіг і зупинився в межах 2000 ярдів від батарей. Там вона залишалася до шостої години ранку. Коли генерал рахував гармати, офіцер помітив підозрілий рух, і{60} за мить після цього крізь такелаж прогримів постріл. Це був сигнал до виходу, і «Ф’юрі» випливла з гавані так швидко, як могла; але постріл пішов за нею ще швидше. Поруч із нею розірвався снаряд, і один постріл пройшов через її корпус.
Ознаки руху незабаром стали безпомилковими. 29 липня турецький флот і транспорти, що стояли в Босфорі, вирушили з якорної стоянки до Варни, везучи з собою понтони й облогові гармати. Офіцери та солдати, втомлені від одноманітності життя в цій жалюгідній країні та пригнічені хворобою та важким неробством, із задоволенням сприйняли підготовку, що проводилася у Варні до висадки англійських військ. Тоді не було відомо, куди вони йдуть; але, за відсутності будь-яких точних відомостей про призначення військ, припущення хитким пальцем вказували на Одесу, Анапу, Сучум-Кале або Севастополь. Існували, однак, розділені поради та страхи. Лорд де Рос, адмірал Дундас і адмірал Хамелін, як відомо, були проти спуску на Крим; Маршал Сент-Арно не любив нападати на Севастополь, і сер Джордж Браун не був дуже оптимістичним щодо успіху.