Огляд позицій союзних армій

Наше озброєння на 17 червня складалося з тридцяти 13-дюймових мінометів, сімнадцяти 10-дюймових мінометів і восьми 8-дюймових мінометів; із сорока дев'яти 32-фунтових, сорока шести 8-дюймових гармат, восьми 10-дюймових і восьми 68-фунтових гармат — збільшення на тридцять гармат і мінометів на озброєнні, з якого ми відкрили вогонь 7 червня; і 2286 13-дюймових бомб, 884 10-дюймових бомб, 9746 32-фунтових. пострілів, 6712 8-дюймових пострілів, 1706 10-дюймових пострілів, 1350 68-фунтових пострілів було випущено в місто під час бомбардування перед штурмом. Усе ж{306} така вага металу не придушила вогонь, що був у цьому місці, і ворог міг продовжувати відповідати та встановлювати нові гармати завдяки постійному командуванню людей з армій за містом. Захоплення Керча та Єнікале, командування Азовським морем, часткове володіння Арабатською косою, не дало очікуваних результатів щодо ресурсів гарнізону; вони отримували запаси людей і продовольства через Перекоп і Чонгар — незалежно від того, якими зусиллями чи якими жертвами могли бути здійснені комунікації. Союзники просувалися від Євпаторії до Сімферополя, але незмінно знаходили ворога в переважаючих силах, на сильних позиціях, за винятком єдиного випадку блискучої атаки генерала д'Алонвіля з російською кавалерією під командуванням генерала Корте біля Сак, яка закінчилася повним розгромом останньої та втратою батареї польової артилерії. Природа країни, труднощі транспорту та відстань до бази операцій — все це було причиною провалу спроб наступу з Євпаторії; але здається досить дивним, що не було зроблено жодних зусиль для маршу ані «Бульянаком», ані «Альмою» до столиці Криму: війська Омара-паші, замість того, щоб простоювати в Комарі чи Євпаторії, могли бути зайняті разом із французами й англійцями для здійснення серйозної диверсії, яка паралізувала б енергію ворога і призвела до падіння Севастополя. Лише 11 липня Омар-паша, засмучений бездіяльністю, на яку він і армія були приречені, запропонував генералу Сімпсону відправити турків з Криму та висадитися біля Кутаїсу, щоб полегшити Карс, загрожуючи маршем на Тифліс. 15 липня в генерала Пелісьє відбулася конференція генералів союзників, щоб розглянути становище турків у Малій Азії, і турецькому генералісимусу з великими труднощами вдалося переконати їх, що 25 000 турків, які діяли в Азії, були набагато краще зайняті, ніж якби вони нічого не робили в Комарі. Проте минуло багато часу, перш ніж він міг отримати засоби для здійснення своїх планів; і немає сумніву, що його допомога в операціях з Євпаторії мала б надзвичайно важливе значення в той час, коли він був змушений зберігати позицію безнадійної бездіяльності.