Змішана комісія: її склад і діяльність

Щоразу, коли з'являвся прапор перемир'я, із Каміша до гавані відправлявся човен. Горчаков, із задоволенням вважаючи, що південна сторона Севастополя належить союзникам, припустив, що було б заощаджено багато часу та незручностей, якщо б човен залишився в гавані Докверф поблизу Форт-Пола, щоб бути готовим до виходу з або для зв’язку у випадку перемир’я, деякі з яких, пов’язані з майном ув’язнених, обмін листами тощо, нещодавно відбулися. Росіяни завжди зустрічалися на дуже добре обладнаних, красивих човнах, укомплектованих добірними екіпажами добре вдягнених матросів на вигляд, а офіцери, яких посилали на службу, були, як правило, дуже досвідченими лінгвістами та приємними людьми. Однак вони були дуже суворими й дуже різкими щодо прапорів перемир’я, надзвичайно ревно ставлячись до найменших неофіційних речей і швидко стріляли, щойно прапор перемир’я знімали. Вони наполягали на тому, що «Малакофф» був заскочений зненацька, і що весь гарнізон, крім тих, хто міг потрапити в каземати, пішов насолоджуватися сієстою, коли туди набігли французи; але вони визнали, що місто стає надто жарким, щоб їх утримати, і що наш вогонь був надто сильним, щоб його витримувати ще довго. Якби у них були міномети, щоб відповісти на наш вертикальний вогонь, вони кажуть, що протрималися б принаймні ще рік, «але армія оборони, з глибоким морським проходом у тилу, з одним флангом під загрозою з боку флоту, а з іншого через роботи в Інкермані, так що насправді її центр був лише ефективним, не могла стратегічно протистояти армії нападу, яка мала такі позиційні переваги». Наша облогово-артилерійська та морська бригади, за словами росіян, взяли місто, оскільки своїм вогнем унеможливили його оборону. Під час останніх двох бомбардувань з боку Франції та Англії гарнізон «жив у норах, як щури», а розбір рельєфів і переміщення резервів завжди супроводжувалися небезпекою та певними втратами.