Ліворуч генерал д'Отмарр не зміг вступити в дію перед дивізією Брюне, а також не зміг пояснити поспішну стрільбу, яку він почув у напрямку Карінінг-Бей; але за сигналом, узгодженим для атаки, він різко кинув вперед 5-й Chasseurs-à-Pied і перший батальйон 19-го Лінійного полку, який, слідуючи хребтом Карабельної ущелини, прибув до укріплення, що з’єднує його з вежею Малакова, піднявся через ущелину та увійшов до самого укріплення. Інженерні сапери вже розставляли драбини для решти 19-го та 26-го полків, які поспішали за наказом генерала д'Отмарра, щоб слідувати за його хороброю колоною. На мить ми повірили в успіх. Наших орлів посадили на російські роботи. На жаль, ця надія швидко розвіялася. Наші союзники зіткнулися з такими перешкодами під час їхньої атаки на Великий Редан, вони були прийняті такою страшною дощею винограду, що, незважаючи на їхню добре відому наполегливість, вони вже були змушені відступати. Такий був дух наших військ, що, незважаючи на цю обставину, вони б кинулися вперед і кинулися на ворога, але відсутність єдності в наступі наших відділів дозволила росіянам напасти на нас своїми резервами і артилерією Великого Редана; і ворог не втрачав жодної хвилини, висуваючи всі інші резерви Карабельної проти наших відважних Chasseurs-à-Pied.
Перед такою значною силою комендант Гарньє з 5-го батальйону, вже поранений п'ятьма кулями, намагався, але марно, утримати захоплену позицію. Змушений поступитися чисельній перевазі, він відійшов за укріплення. Генерал Ньйоль підійшов, щоб підтримати свою бригаду, підкріплену 30-м лінійним полком. Була зроблена спроба нового наступу, щоб забезпечити успіх нових зусиль, і після повідомлення генерала д'Отемарра про те, що його резерв скоротився до 74-го лінійного полку, я послав йому полк гвардійських зуавів; але після прибуття цих витривалих ветеранів наших африканських кампаній, оскільки рух більше не мав належної злагодженості для такого потужного удару, з єдиною дивізією без підтримки ні праворуч, ні ліворуч, яка зазнавала втрат від артилерії Редану, від атаки на який відмовилися наші союзники, я одразу зрозумів, що всі шанси на успіх втрачено. Ще одна спроба призвела б лише до марного кровопролиття. Була пів на дев'яту, і я наказав розпочати загальний відступ до траншей. Цей маневр було виконано з гідністю, організовано і холоднокровно, і ворог не переслідував нас на жодній ділянці. Частина російських траншей навіть залишалася зайнятою деякими нашими людьми, які поступово залишали їх, а ворог не наважувався скористатися своєю перевагою проти них.