Відправлення першої частини британської експедиції з Мальти

Нарешті комета зникла в місячному світлі, і споглядачі погасили сигари, забули про свою філософію та страхи й пішли спати. Наступний день, субота (1 квітня), минув так, як і більшість днів на морі в спокійну погоду. Чоловіки їли й пили, ходили по палубі, доки знову не змогли їсти й пити, і так аж до часу сну. Допитливі маленькі коричневі сови, ніби вирішивши зберегти традиції сусідства, полетіли на борт і потрапили в такелаж. Здавалося, вони прийшли прямо з країни Мінерви. Протягом дня дрібні пташки пурхали на ярдах, щоглах і фальшбортах, махали своїми виснаженими крилами і після короткого відпочинку знову кидалися через{10} лоно безодні. Одні були звичайними титуловими жайворонками, інші — сірими вівсянками, треті — жовто-чорними. Трьох сов і жайворонка відразу познайомили одне з одним у клітці, а корабельного кота кинули туди, створивши імпровізовану «щасливу родину». Результат значно збільшив захоплення мандрівним зоологом Трафальгарської площі та мосту Ватерлоо, оскільки кицька вперто відмовлялася спілкуватися з совами — вони, у свою чергу, здавалося, ненавиділи одна одну — і всі виявляли рішучу неприязнь до нещасного жайворонка, який швидко знемагав і помер.