[15] Оскільки це було написано, здається, що Крим має бути благословенний російською залізницею до Феодосії; але сумнівно, чи буде він використаний для інших і кращих об’єктів, ніж той, для якого перила вперше була покладена на його ґрунт.
[16] Це було написано 22 лютого 1855 р. 9 вересня вороги відійшли на північний бік, де вони залишилися, коли ми залишили Крим.
[17] Пан Гулд, орнітолог, повідомляє мені, що, наскільки йому відомо, Крим не входить до місць проживання «літньої качки».
[18] Цю пропозицію було вжито, і пізніше того ж року були направлені санітарні комісари.
[19] Містер Бітті, здібний, добрий і гідний джентльмен, який відповідав за лінію, отримав травми, які заклали основу хвороби, яка згодом виявилася смертельною.
[20] Сер Стівен Лушингтон у своїй доповіді, здається, мав враження, що драбини були правильно розміщені. Він працював у тяжкій омані.
[21] Створення ордена «За заслуги та хоробрість», яке я використовував для будь-якої нагоди, рекомендував і якому я запропонував назвати «Вікторія» в одному зі своїх листів, як найбільш виразне та відповідне, відтоді було здійснено.
[22] Це було, як я з того часу чув, спричинене бочкою зі смолою на вершині ножиць, яку поставили туди, щоб освітлити верфі, куди росіяни завантажували своїх поранених і запаси для північного боку.
[23] 18 червня лорд Реглан і штаб розташувалися на паралелі Правої атаки, неподалік від Кар’єрів, де вони зазнали сильного вогню, але були неподалік від місця штурму. Позиція, на яку інженери поставили генерала Сімпсона, була далеко від Редана і була відділена від окопів Воронцовським яром.
[24] Рядовий на ім’я О’Брайен очолив їх або, принаймні, був першим, хто вискочив з траншеї, і був пострілом у спину, коли він перетинав рів, росіянином над ним.
[25] Були зроблені дуже негативні коментарі щодо поведінки генерал-майора (тоді полковника та виконувача обов’язків бригадного генерала) Віндхема, коли він залишив Редан у такий момент, і деякі французькі офіцери не вагаючись говорили про його «дезертирство» своїх людей, як вони це називали, у найсуворіших виразах. Тому я вважав за доцільне дати розгорнуту заяву, яка була надана мені з найдостовірніших джерел наступного дня після нападу, про мотиви, які спонукали генерала Віндхема залишити Редан, і про обставини, які передували і слідували цьому процесу. Я не висловлюю жодної думки щодо суті суперечки. Я просто викладаю те, що було представлено мені — я вважаю, що це правильно — як факти тим, хто мав би бути з ними обізнаний. — У. Х. Рассел.