ст. VII. Її Величність Королева Сполученого Королівства Великої Британії та Ірландії, Його Величність Імператор Австрії, Його Величність Імператор Франції, Його Величність Король Пруссії, Його Величність Імператор всієї Росії та Його Величність Король Сардинії оголошують Високу Порту допущеною до участі в перевагах публічного права та системи (концерту) Європи. Їх Величності зобов'язуються, кожен зі свого боку, поважати незалежність і територіальну цілісність Османської імперії; разом гарантують неухильне дотримання цього зобов'язання і, як наслідок, розглядатимуть будь-які дії, що спричиняють його порушення, як питання загального інтересу.
ст. VIII. Якщо між Високою Портою та однією чи декількома іншими державами, що підписали договір, виникне будь-яке непорозуміння, яке може поставити під загрозу збереження їхніх відносин, Висока Порта та кожна з таких держав, перш ніж вдатися до застосування сили, нададуть іншим Договірним сторонам можливість запобігти такій крайності за допомогою свого посередництва.
ст. IX. Його Імператорська Величність Султан, у своїй постійній турботі про добробут своїх підданих, видав фірман, який, хоча й покращив їхній стан без різниці релігії чи раси, записує його щедрі наміри щодо християнського населення його імперії, і бажаючи дати ще один доказ своїх почуттів у цьому відношенні, вирішив повідомити Договірним сторонам згаданий фірман, що випливає спонтанно з його суверенної волі.
Договірні держави визнають високу цінність цього спілкування. Чітко розуміється, що вона ні в якому разі не може надавати згаданим державам права втручатися, спільно чи окремо, у відносини Його Величності Султана з його підданими, ані у внутрішнє управління його імперією.
ст. XI. Чорне море нейтралізовано: його води та порти, відкриті для торговельного флоту кожної нації, формально та назавжди заборонені під прапором війни як держав, що володіють його узбережжям, так і будь-якої іншої держави, за винятками, згаданими в статтях XIV. і XIX. цього Договору.
ст. XIII. Якщо Чорне море нейтралізовано згідно з умовами статті XI, утримання або створення на його узбережжі військово-морських арсеналів стає так само непотрібним і безцільним; внаслідок цього Його Величність Імператор всієї Росії та Його Імператорська Величність Султан зобов’язуються не створювати та не підтримувати на цьому узбережжі жодного військово-морського арсеналу.