На жаль, лорд Ґренвіль зосереджується переважно на формі наших повідомлень. Це було зроблено не за нашим вибором. Напевно, ми не мали б бажати нічого кращого, ніж досягти результату в гармонії з державами, які підписали Договір 1856 року. Але головний держсекретар Її Британської Величності добре знає, що всі зусилля, які неодноразово докладалися для об’єднання держав у спільній дискусії, щоб усунути{541} причини ускладнень, які турбують загальний мир, постійно зазнавали невдачі. Продовження фактичної кризи та відсутність регулярної держави у Франції ще більше усувають можливість такого союзу. Тим часом позиція Росії за цим Договором ставала дедалі нестерпнішою. Лорд Ґренвіль припустить, що сьогоднішня Європа дуже відрізняється від тієї, яка підписала Акт 1856 року. Росія була неможливою погодитись на необмежений час зобов’язаною угодою, яка, будучи вже обтяжливою після її укладення, з дня на день втрачала свої гарантії.
Наш серпневий магістр надто добре знає свій обов’язок перед країною, щоб більше накладати на неї зобов’язання, проти якого протестує національне почуття.
Ми не можемо визнати, що скасування теоретичного принципу без негайного застосування, який лише повертає Росії право, якого не був би позбавлений жоден інший народ, може розглядатися як загроза миру, або що скасування одного пункту в договорі означає скасування всього.
Імператорський Кабінет ніколи не мав такого наміру. Навпаки, у наших повідомленнях від 19 (31) жовтня в найвиразніший спосіб заявляємо, що Його Величність Імператор повністю дотримується загальних принципів Договору 1856 року і що він готовий прийти до порозуміння з державами, які підписали цю угоду, або шляхом підтвердження загальних умов, або шляхом їх оновлення, або шляхом заміни ними будь-якої іншої справедливої домовленості, яка вважатиметься доречним для забезпечення спокою на Сході та рівноваги в Європі. Здається, немає причин, чому Кабінет міністрів Лондона, якщо це погоджується, не повинен вступати в пояснення з тими, хто підписав Договір 1856 року.
Зі свого боку ми готові приєднатися до будь-якої дискусії, яка має на меті загальні гарантії зміцнення миру на Сході.
Ми впевнені, що цей мир отримав би додаткову безпеку, якби постійну причину роздратування, яка зараз існує між двома державами, найбільш безпосередньо зацікавленими в ньому, було усунено, а їхні взаємні стосунки були переналагоджені на основі доброго та міцного порозуміння.
Вас просять, пане ле барон, прочитати та передати копію цієї депеші лорду Гранвілю.