Я не можу в повній мірі висловити своє схвалення поведінці королівських інженерів під командуванням генерал-лейтенанта сера Гаррі Джонса, який керував облоговими операціями з початку цього року. Протягом деякого часу він страждав на ліжку хвороби, але насичена подіями година нападу не дозволила йому залишатися відсутнім; його доставили на підстилці в траншеї, щоб побачити завершення його важких починань.
Я щиро дякую офіцерам і солдатам Королівської артилерії під командуванням генерал-майора сера Р. Дакреса, які під час напружених операцій цієї тривалої облоги зробили головний внесок у її остаточний успіх.
Я повинен також попросити записати свою подяку за сердечну співпрацю та допомогу, яку я отримав у виконанні деталей служби від начальника штабу, ад’ютанта та генерал-квартирмейстера та генерального штабу, а також генералів, які командують дивізіями та бригадами цієї армії.
Я повинен залишити для себе, як предмет майбутньої депеші, доносячи до вашої світлості особливу згадку про офіцерів різних родів цієї армії, яких я прошу рекомендувати до вашого відома.
Я довіряю цю депешу під опіку бревет-майора, шановного Лестера Керзона, який був помічником військового секретаря мого благородного попередника та мене з початку цієї війни, і який зможе надати вашій світлості більше подробиць, ніж дозволять межі депеші.
У мене є Джеймс Сімпсон, генерал-командувач.
ОСТАТОЧНИЙ ШТУРМ СЕВАСТОПОЛЯ. Доповідь маршала Пелісьє.
Штаб, Севастополь, 11 вересня 1855 р.
Месьє ле Марешаль, — Маю честь надіслати вам наступним кур’єром докладний звіт про напад, який зробив нас господарями Севастополя. Я можу лише дати вам сьогодні короткий нарис основних рис цього великого військового досягнення.
Починаючи з 16 серпня, дня битви на Чорній, і незважаючи на неодноразові повідомлення про новий і більш грізний наступ ворога на позиції, які ми займаємо на цій річці, велися всілякі приготування до рішучого штурму самого Севастополя. Артилерія «Правої атаки» вже 17 серпня{533} відкрила кращий постійний вогонь по «Малахоффу», «Редану» та «Карінінг-Бей», сусідній обороні та рейді, щоб дати можливість інженерам розташуватися поблизу місця, звідки війська могли б швидко кинутися на фортецю. Інженери, крім того, підготували свої драбини, і всі наші батареї ліворуч відкрили дуже сильний вогонь по місту 5 вересня. Зі свого боку англійці вели сильний і безперервний вогонь по Великому Редану та його редутам, які вони змушені були атакувати.
Коли все було готово, я вирішив разом із генералом Сімпсоном розпочати штурм 8 вересня опівдні.