Протягом кількох днів, хоча ворог утримувався від будь-яких видимих рухів, певні ознаки змусили нас припустити, що він атакуватиме наші лінії на Черній. Ви знаєте ті позиції, які чудові, і які повністю перекриті самою Чорною і каналом, який є другою перешкодою. Сардинська армія займає всю праву частину, навпроти Чоргуна; французькі війська охороняють центр і ліворуч, які після схилу приєднуються до наших Інкерманських плато. Незалежно від кількох бродів, які досить погані, є{523} два мости через Черну та канал. Один, трохи вище Чоргуна, під гарматами п'ємонтійців; другий, який називається Трактирський міст, знаходиться нижче і майже в центрі французьких позицій. Дивлячись прямо перед одним на другий берег Черної, ви бачите праворуч височини Чуліу, які, витягнувшись у хвилясті плато, дещо круто спадають до Черної нижче Чоргуна, навпроти П’ємонту. Ці висоти зменшуються навпроти нашого центру, і, починаючи з цієї точки до скелястих боків плато Маккензі, є рівнина шириною близько трьох-чотирьох кілометрів. Саме цією рівниною Маккензі-роуд веде через Черну на Трактирський міст і, пройшовши через наші понтони, виходить на Балаклавську рівнину.
На всіх наших рубежах велася сувора варта — турки, що займають горбисту місцевість Балаклави, були напоготові і стежили за Алсу; і генерал д'Аллонвіль, також поставивши на варту, подвоїв свою пильність у високій долині Байдар. Мій розум був цілком спокійний, більше того, що стосується крайніх правих; це один із тих гірських регіонів, де неможливо маневрувати великими тілами людей. Противник міг там лише фальшиво демонструвати — власне, так і було. У ніч з 15 на 16 серпня генерал д'Алонвіль повідомив, що навпроти нього є війська; але його ставлення нав'язувалося ворогові, який не робив жодних спроб з того боку і не наважувався напасти на нього. У цей час основні сили російських військ, що спустилися з Маккензієвих висот з наміром дебашувати біля Ай-Тодора, просунулися, облюбовані вночі, на Черну; праворуч 7-а, 5-та і 12-та дивізії перетинали рівнину; ліворуч — 17-та дивізія; частина 6-го і 4-го пішли за плато Чуліу. Сильна кавалерія і 160 одиниць артилерії підтримували піхоту.
Незадовго до світанку передові пости сардинської армії, розташовані як ведети аж до висот Чуліу, відступили і оголосили, що ворог наступає значними силами. Справді, незабаром після цього росіяни облаштували висоту правого берега Черної важкими гарматами (pièces de position) і відкрили по нас вогонь.