Третій полк зуавів під командуванням батальйону Монтандона{516} та Дюбо в найяскравіший спосіб підтримував давню репутацію цієї сили. Алжирські стрільці (полковник де Вімпфен), батальйон 7-го легкого (командир Вейсьє) і 6-й лінії (полковник де Камос) суперничали один з одним у запалі. Було зроблено три атаки багнетом, і лише після третьої атаки ворог здав землю, вкриту його вбитими й пораненими. Російська польова та позиційна артилерія була значно переважаючою за чисельністю і займала керівне становище. Дві кінні батареї під командуванням пана де ла Бусіньєра та батарея другої піхотної дивізії під командуванням пана Барваля (всі під наказом полковника Форже) вели боротьбу протягом усього дня разом з англійською артилерією.
Противник вирішив відступити, залишивши у розпорядженні союзників понад 3000 убитих, велику кількість поранених, кілька сотень полонених, а також кілька артилерійських кесонів. Загалом його втрати не можна оцінити менш ніж від 8000 до 10 000 чоловік. Поки ці події відбувалися праворуч, близько 5000 чоловік здійснили енергійний вилаз проти наших атак ліворуч, сприяючи густому туману та ярам, які полегшували їхнє наближення. Війська, які чергували в траншеї, за наказом генерала де ла Моттеружа рушили на ворога, який уже вторгся до двох наших батарей, і відбили його, убивши понад 200 чоловік усередині батарей. Генерал дивізії Форі, який командував облоговим корпусом, швидко й вміло організовувався разом із військами четвертої дивізії, щоб підтримати охорону окопів, і сам рушив на чолі п’ятого батальйону піших егерів. Росіяни, розбиті по всій лінії, стрімко відступали до цього місця зі значними втратами, коли генерал де Лурмель, побачивши, як вони летіли перед собою, і спонуканий лицарською відвагою кинувся в погоню за ними аж до стін місця, де він упав тяжко поранений. Генералу Форі було важко відвести його з передової позиції, куди його бригада поспішила через надлишок хоробрості. Бригада д'Аурель, яка зайняла чудову позицію ліворуч, захищала цей відступ, який був здійснений під вогнем цього місця зі значними втратами. Полковник Ніол з 26-го лінійного полку, який втратив своїх двох начальників батальйону, прийняв командування бригадою, яка діяла надзвичайно енергійно. Противник у цьому вилазці втратив 1000 чоловік убитими, пораненими і полоненими, отримав дуже значну моральну і матеріальну шкоду.