Серед убитих ваша світлість знайде імена генерал-лейтенанта шановного сера Г. Кеткарта, бригадного генерала Стренгуеса та бригадного генерала Голді.
Про послуги першого говорити майже не доводиться. Вони відомі всій Британській імперії, і за короткий проміжок часу вони були помітно представлені країні завдяки його досягненням на мисі Доброї Надії, звідки він щойно повернувся, коли його наказали до цієї армії.
Через його смерть Її Величність позбавила найвідданішого слуги, офіцера найвищих заслуг, тоді як я особисто змушений жалкувати про втрату відданого й вірного друга.
Відомо, що бригадний генерал Странгвейс відзначився в молодості, і в зрілому віці, протягом тривалої служби, він зберіг такий же характер.
Спосіб, у якому він керував артилерією, оскільки він перейшов у його руки через від’їзд через хворобу генерал-майора Катора, заслуговує на моє повне схвалення, і був однаково приємним для тих, хто був довірений його опіці.
Бригадний генерал Голді був офіцером, який багато обіцяв, і приносив велике задоволення всім, під командуванням яких він служив.
Важко прийти до будь-якого позитивного висновку щодо фактичної чисельності, виведеної на поле ворогом. Конфігурація місцевості не допускала значного розвитку їхньої сили, атака складалася з системи повторюваних штурмів важкими колонами; але судячи з кількості, яку було видно на рівнинах після того, як вони відступили, я змушений припустити, що їх не могло бути менше 60 000 чоловік. Їхні втрати були надмірними, і підраховано, що вони залишили на полі близько 5000 убитих, а їхні втрати в цілому, убитими, пораненими та полоненими, становлять не менше 15 000.
Ваша світлість буде здивована, дізнавшись, що кількість британських військ, які фактично брали участь, трохи перевищувала 8000 чоловік, тоді як у дивізії генерала Боскета було лише 6000, решта наявних французьких військ на місці залишалася в резерві.
Я повинен зазначити, що в той час, як ворог атакував нашу праву сторону, вони атакували ліву частину французьких окопів і фактично потрапили в дві їхні{515} батареї; але вони були швидко вигнані найхвалішим способом із значними втратами й гаряче переслідувалися до самих стін Севастополя.
У мене, ц., Реглан.
ІНКЕРМАНСЬКА БИТВА.
Штаб перед Севастополем, 7 листопада 1854 р.