Пагорб Кеткарта (1856): пам'ять про полеглих героїв

У наступні часи цей пагорб Каткарта стане обраною кінцевою точкою саксонського паломництва. Незалежно від того, чи споглядає мандрівник з його скромного парапету прекрасну зовнішність імперського міста, яке охороняють утричі могутніші батареї, ніж раніше, чи сидить на стіні цвинтаря, щоб дивитися на руїни Севастополя, він повинен, якщо в його жилах є трохи британської крові, з хвилюванням дивитися на ту маленьку пляму, яка вміщує в собі все, що було смертним у деяких з найблагородніших солдатів, які коли-небудь виходили з нашого народу. раса воїнів. Він побачить місце тих нудних окопів, де силач день за днем ​​слабшав, а сангвінік ставав безнадійним, і де британський солдат боровся через жахливу зиму з нестатками, холодом, морозом, снігом і дощем, страшнішими й смертоноснішими, ніж вогонь ворога. Маючи під очима Редан, Малакофф, Кар’єри, Мамелон, Атаку Гордона, Атаку Чепмена, він оживить у виді місць, де вони стояли, спогади про цю велику боротьбу, і в його пам’яті відновляться події її історії.