Перш ніж піти, я обійшов північні форти й уважно оглянув оборонні споруди. Форт Костянтин мав дуже мало слідів бомбардування та канонади 17 жовтня 1854 року. Вінець арки однієї амбразури був пошкоджений і підтримувався деревом, а кам’яна кладка тут і там була порізана дробом; але «ями» були акуратно засипані та заштукатурені. Форт Кетрін, або Начімофф (колишній Суваров), не постраждав, але Св. Михайла, який був погано збудований, постраждав від французького мінометного вогню після того, як ми увійшли в місто. Цитадель була вкрита з усіх боків земляними укріпленнями, а схили пагорбів були вкриті лініями батарей, що лежали на кожному місці посадки та кожному підході. На лінії від форту Костянтин до Карантину та Олександра до 17 жовтня було затоплено три вісімдесят чотири, потім сто двадцять, потім два вісімдесят чотири, а потім один п’ятдесят чотири. Усередині цієї лінії був сильний бум, який підняв би всі судна, яким вдалося прорватися крізь затонулі кораблі. Проте ця зовнішня лінія та сама стріла були настільки пошкоджені штормом 14 листопада, що від них було мало користі. Друга стріла, що складалася з ланцюгових тросів, наплавлених деревиною, простягалася від форту Ніколас на півдні до форту Святого Михайла на півночі. Усередині цього гіка було затоплено, починаючи з північного боку, шістдесятигарматний корабель, вісімдесятичотирьох, сто двадцять, вісімдесяти чотири і шістдесятигарматний фрегати. Потім з’явився човновий міст від Форт-Ніколас до Святого Михайла. Всередині нього двома лініями лежала решта російського флоту. Перший складався з трьох вісімдесятичотирьох, ста двадцяти та одного стодесятигарматного бойового корабля; другий складався з семигарматного пароплава, шестигарматного так само, тринадцятигарматного і вісімдесяти чотирьох, недалеко від руїн форту Пола. Ближче до Інкермана, у струмках і затоках на північній стороні, були затонули пароплави, п’ять військових бригів і корветів, а також яхта-шхуна, яка затонула або сіла на мілину.{473}
Човни військовослужбовців були в безпеці в одному з струмків, до якого наші гармати не могли дістатися.
Росіяни хтиво кричали на нас, поки ми займалися оглядом деревини. Хоча тередо не атакував ліс, він був вкритий раковинами та слизом, і, судячи з того, що ми бачили про кораблі, малоймовірно, що вони колись знову стануть вояками. Знамениті «Дванадцять апостолів», «Три божества», «Чесме», «Вратислав» і «Імператриця Марія» були непридатні для плавання до того, як їх затопили, і єдиним кораблем, за яким росіяни висловлювали якийсь сум, був «Великий князь Костянтин», сто двадцять, найкращий корабель у їхньому флоті. Здавалося, вона цілком задоволена своїм ліжком на дні, і мине деякий час, перш ніж її деревина знову спливе.