Деякі офіцери незабаром проникли в Бакшисерай і повернулися з тривожними звітами про ціни на їжу, напої та проживання: носильник двадцять франків за пляшку, шампанське по тридцять п’ять франків за пляшку, вечеря й ліжко — невеликі статки. Серед російських офіцерів були{472} дуже гостинні хлопці, і вони дуже вільно давали та приймали запрошення на обід, вечерю та вечерю. Одного з наших генералів [35] у Маккензі російський офіцер, до чиєї хатини він відвідував, попросив залишитися на чай, але мадам, яка головувала за чайним столом, кинула такий погляд на свого сварливого чоловіка, коли він зробив запрошення, і так люто зиркнула на англійців-єретиків, що наш генерал і штаб підвернули хвіст і побігли, залишивши Руського насолоджуватися лекцією, яка Мадам Каудельська, без сумніву, заподіяла б йому. Можливо, бідолашній пані бракувало ложок або тремтіла за свій запас цукру.
Оскільки в таборі не було чим зайнятися, я поїхав на тижневу екскурсію в Сімферополь, Чатир-Даг, Бакшисерай, Оріанду, Ялту і біля Алупки. Росіяни надіслали перепустки до штабу, одну з яких мені дали. Він був таким: «Carte de passe pour les avant postes» (друковано), «General de Service Tchervinsky»; далі в рос. МС., «Пропуск разрешено — генерал-майор».