Проголошення миру

«У Криму є власна флора, але жінка одягнена так дивно, використовує таку дивну мову і називається так багато жорстких, довгих імен, що через моє незнання я боюся підійти до неї або зробити що-небудь більше, ніж похвалити її загальний ефект і зовнішність на відстані. Але тут справді є жахлива реальність, про яку варто поговорити. Десь за півмилі від Фороса дорога пролягає через суцільну скелю через тунель. Я їхав довжиною близько тридцяти футів і побачив, що цей тунель був завалений стіною вісім футів заввишки. Ми ніколи не могли підняти скелю, і я повернувся до групи і було вирішено, що ми маємо перешкодити маршу козацької кінноти та перевезення гірських гармат, щоб під керівництвом нашого діючого інженера ми піднялися на стіну та почали зміщувати каміння з обох боків, щоб утворити щось на зразок суцільної арки. стіни. Гомілки були порізані, пальці на ногах розтрощені, шпори погнуті, але робота тривала, і через три чверті години шлях був оголошений можливим. Мулів зняли з воза й пішли стежкою навколо скелі; важкі предмети було розвантажено, а потім, з великою силою, візок піднявся на вершину насипу скель і каміння, після відчайдушної боротьби, а потім, з величезними труднощами, був спущений на дорогу з іншого боку. Можливо, старий тунель не повторив три страшні крики, коли робота закінчилася, і мули вийшли з їхньою тріумфальною колісницею! Але наші біди не закінчилися. Французи були неспокійні на Форосі — вони обрізали дорогу, і те, що вони пощадили, дві зими недбалості ледь не знищили. Перш ніж ми проїхали шість миль, ми виконали, на додаток до цих робіт, такі великі громадські роботи, щоб переправити наш візок: № 1. Побудували стіну, щоб насипати узбіччя дороги біля урвища; № 2. Засипали щілину хмизом і пухким каменем; № 3. Зробив дорогу практичною за допомогою фашин; № 4. Зріжте схил пагорба, щоб розширити дорогу біля урвища, де вона поступилася; № 5. Розвантажив візок і перетрушив його погано, і знову завантажив.