Проголошення миру

«Від Байдара дорога піднімається гірськими хребтами до перевалу Форос або Форос і відкриває багато чудових краєвидів на велику долину Байдар, яка є, так би мовити, величезною лісистою улоговиною, оточеною гірськими та пагорбовими хребтами, вкритими деревами, що проходять прямо навколо неї. Дрозди, дрозди, солов’ї, великі яскраві сойки, лісові голуби, Голуби, скельні голуби, соколи та{476} велика кількість сорок, часто ходять у долину, а ті, що мають гарний голос, роблять її музичною до заходу сонця, а також різноманітні мухоловки, синиці та вівсянки. і ліси дають притулок не тільки косулі, але, якщо вірити деяким повідомленням, оприлюдненим цієї зими, дорога на Форос не дуже хороша, і взимку вершина перевалу увінчана кам'яною аркою, яка перетинає дорогу сотнями футів у висоту Тут була французька охорона, і, звісно, нам довелося виставити пропуски. Це була невелика проблема, але, увійшовши до арки, ми виявили, що вона була укріплена за першими правилами мистецтва: там були траверси та парапети великої висоти та товщини, а з іншого боку арки були такі ж перешкоди. Мулів з воза зняли; потім його розвантажили, і речі перенесли один за одним на інший бік цих окопів; тоді колеса було знято, і об’єднаними силами всієї нашої групи, за допомогою кількох добродушних французьких солдатів, сам візок був піднятий, перенесений через усі ґабіони, земляні укріплення та траверси, і з радісними вигуками приземлився на вузькій дорозі з іншого боку перевалу.