Звістка про перемир'я

Якби вогонь пролився з небес на віддане місто, його знищення не було б більш повним. Снаряди княжих дворів, що залишилися на французькому боці міста, були розбиті на атоми російськими батареями з північного боку; театр було зруйновано, а прекрасний костел св. Петра і св. Павла покладено в руїни тим самим непримиренним ворогом; і вони скерували особливі залпи пострілів і снарядів по пам’ятнику одному з їхніх військово-морських героїв, який помітно стояв перед красивим маленьким кіоском посеред саду, до якого було чудово під’їхати з місця за фортом Ніколас красивими сходами, нині зруйнованими. На чотирикутному постаменті з деякими претензіями, які підтримують антаблементи з алегоричними пристроями та прикрашені на вершині цуценям, було написано, коли я вперше це побачив, ім’я «Казарський» і дати 1829 і 1834, із зазначенням, що пам’ятник встановлено на його честь. Більшість листів було вкрадено та вибито; і якби вогонь з півночі не припинився, сам постамент зник би також. Французький гарнізон, дещо пригнічений безперервним вогнем по місту, який, однак, завдав ні їм, ні нам лише невеликої шкоди, побудував із уламків будинків дуже охайний квартал всередині стін. Хатини, з яких він складався, складалися з дерева, розташовані в правильні ряди, зі звичайною вуличною номенклатурою в цих частинах світу. Незнайомець, який зупинився, щоб оглянути його з сусідньої височини, обдурений побіленими й оштукатуреними стінами будинків, міг би подумати, що Севастополь усе-таки місто; але коли він ішов порослими травою безлюдними вулицями, утвореними нескінченними рядами поодиноких стін, будинків без дахів, на яких не було видно жодного шматка деревини від порогу до карнизу; коли він побачив великі кратери, що зяяли, наполовину заповнені горбами тесаного каменю, нагромадженими нерівними масами; коли він дивився на кургани зі зруйнованої кам’яної кладки, колись грізні фортеці, ніби розтрушені в пил і порох; коли він натрапляв на уламки імператорських будівель, щоб зазирнути у великі затоки, забиті сміттям, які позначали місце величних доків королеви Евксинської; бачив гнилі щогли та корпуси затонулого флоту, який там вирощувався; коли він помітив, що те, чого не пощадив гнів ворога, швидко руйнується під вогнем його друзів, і що церкви, де вони поклонялися, театри, громадські пам’ятники, були спеціально відібрані для практики російських артилеристів, ніби вони симулювали змагання на знищення з союзними арміями, — він, безсумнівно, дійшов би висновку, що історія світу не давала такого автентичного приклад знищення великого міста. Звичайно, важко повірити, що це місце колись стане доступним для зведення будинків або будівництва доків; але я ні в якому разі не впевнений, що величезні ресурси фізичної праці, якими володіє уряд Росії, про що саме ця боротьба дала нам усім такі вражаючі докази, у Карантинній батареї, Центральному бастіоні, Бастіоні дю Ма, {464} Редані, Мамелоні та Малакові, можуть не бути доступними вчасно, щоб розчистити ці сучасні руїни та відбудувати будинки, театри, палаци, церкви, форти, арсенали та доки, як і раніше.