Звістка про перемир'я

Очікувалося, що будуть розміщені ведети і що за Трактирським мостом буде дуже мало свободи спілкування, і люди спочатку вважали, що їм пощастило перебратися через міст і добре побачити козаків і побалакати з якимось заблуканим російським офіцером. Однак пізніше{460} коли ранок, який раніше був холодним і сирим, наближався, сонце світило яскраво й тепло, суха, поросла травою й кущами рівнина Черної виглядала спокусливою для галопу, офіцери почали неспокійно відходити від мосту через невеликий струмок чи канаву та смугою рівної землі, що веде до свого роду пам’ятника, квадратного постаменту з грубого каміння. увінчаний карликовою колоною без особливого порядку архітектури, і щодо походження та мети якої росіяни, яких було зроблено розслідування, нічого не могли сказати. До цього часу прибуло ще кілька сардинських і французьких офіцерів, але, крім тих, хто брав участь у конференції та був приєднаний до штабу генерала Віндхема, я не думаю, що на місці було й дюжини англійських офіцерів. Загальна диспозиція всіх, здавалося, була рухатися назовні в напрямку російських ліній. Люди не знали, як далеко вони можуть зайти, і, відповідно, намацували свій шлях, галопом пробираючись рівною місцевістю та підіймаючись на пагорб, а потім зупиняючись, щоб озирнутися довкола, розвідати країну й побачити, чи є якісь ознаки перешкод для подальшого просування. Ґрунт був легший і піщаніший, ніж зазвичай у наших рядах; подекуди вона була досить густо посипана кущами, саджанцями, високим бур'яном. Кілька загонів червононогих куріпок підскочили, деякі з них так близько до ніг наших коней, що мисливський батіг досяг би їх.