Майор Джордж Ранкен з королівських інженерів загинув під час вибуху Білих будівель. Оскільки міна не розірвалася, майор Ранкен послав своїх людей на відстань і увійшов до місця, щоб відновити потяг. З позиції, в якій було знайдено його тіло, можна було припустити, що він виконав своє небезпечне завдання і збирався пролізти крізь вікно, коли стався вибух і будівля впала. Його рука була зламана, череп і хребет були пошкоджені, що, мабуть, призвело до миттєвої смерті. Майор Ранкен командував драбиною під час останньої атаки на Редан. Він був найперспективнішим офіцером, великим фаворитом своїх товаришів, і всі, хто його знав, жалкували про його втрату. Важко було уникнути смертоносної пожежі 8 вересня, щоб померти менш ніж через п’ять місяців, розчавленим під зруйнованою стіною. Нещасного офіцера поховали з військовими почестями на Інженерному кладовищі Лівого Штурму. За ним до могили пішов генерал Ейр, командуючий третьою дивізією; полковник Ллойд, командуючий королівськими інженерами; і великою кількістю офіцерів його власного корпусу та інших військ. Майор Ранкен мав меланхолійну честь бути останнім англійцем, убитим у Криму. Останній убитий там француз упав на дуелі.
Вранці 29 лютого о десятій годині на Трактирському мосту була жвава й нова сцена. На його дальньому кінці замайорів білий прапор, а відразу за ним зупинилося двадцять п’ять козаків, які проводжали туди російського генерала Тимовєва та його штаб. За кілька хвилин на десяту генерал Барнард і кілька штабних офіцерів спустилися через яр між двома пагорбами, на яких точилася битва на Черній,{459} і перейшли на інший берег річки. Генерали, які зібралися, щоб узгодити деталі перемир'я, зайняли два намети, розбиті на смузі зеленого лісу в тильній частині мосту. Це були генерал Тимовоєв, начальник штабу 4-го корпусу російської армії, який стояв на передньому плані і облаштовував передові пости; Генерали де Мартімпре, Віндхем і полковник граф Петтіті, начальники штабів французької, англійської та сардинської армій. Трьох останніх призначили їхні головнокомандувачі представити пропозиції про перемир’я, які вони обговорили та ухвалили. Їхня місія не подовжувалась далі, і генерал Тимовоєв, не маючи права приймати ці пропозиції, не передаючи їх своєму генерал-майору, лише взяв їх копію, щоб передати генералу Людерсу.