Але якщо вона й має свої переваги, ця система має також своє велике, своє кричуще зло, про яке всі говорять, і на яке відповідають лише зауваженням, що в кожній системі є зло. Погляньте на випадок підполковника Кадді з 55-го полку. У битві під Інкерманом він, як старший капітан, прийняв командування своїм полком, коли його старші офіцери були або вбиті, або поранені. Протягом усієї тієї жахливої зими він служив в окопах, тримав свою жменьку людей разом і в усіх відношеннях виявив себе настільки ж обережним, наскільки й хоробрим, і настільки ж розсудливим, наскільки й завзятим. Хоча в армії він був підполковником, у своєму полку він був лише капітаном, і після того, як він пройшов зиму 1854-го та весну 1855-го з усіма їхніми труднощами та боями, коли посада полкового майора була виставлена на продаж через відставку хороброго майора Коутса (якого я бачив настільки важко пораненим на Альмі, що думав, що він навряд чи одужає), полковник Кадді мав прикрість бачити, як капітан К'юр, який був на сім років молодшим за нього у списку капітанів і який служив удома в депо на початку кампанії, обійшов його завдяки купівлі чину і перебрав командування полком з його рук. І чи зможе країна тепер залікувати рану в цій гордій душі? Ні; бідолашний Кадді поліг на Редані, і його турботи та печалі закінчилися назавжди.
«Дещо схожі випадки не потрібні в інших полках. Правильно це чи ні, якби ця війна тривала, система закупівель була приречена. Генеральні накази були переповнені повідомленнями про те, що капітан Такий-то, виконуючи обов’язки польового офіцера, що лейтенант Такий-той, який виконував обов’язки капітана, і що сержант-майор Ніхто, виконуючи обов’язки квартирмейстера свого полку з того дня, Війна жахливо вивела нашу систему з ладу, і її найдорожчі друзі ледве помітили це, коли ми принесли це додому У свідомості рядового Жана Франсуа Марі є усталена ідея, що генерал Кодрінгтон платив величезні суми за честь командувати армією — інакше він не може цього зрозуміти».