Звістка про перемир'я

Незважаючи на дуже холодну погоду, яка панувала, багато наших офіцерів і солдатів щодня спускалися до Чорної, щоб поспілкуватися з росіянами, оглянути нову іподром або пробратися вбрід за дикими птахами, яких багато на болотах. Нічого нового в цих інтерв'ю не було, хіба що росіяни стали то більш сердечними, то менш похмурими. Кількість офіцерів, які перейшли на наш бік, становила дуже малу частку в порівнянні з кількістю офіцерів союзників, які відвідували ці зустрічі. Чоловіки, здавалося, ніколи не втомлювалися дивитися один на одного. Французи, англійці та сардинці збіглися до берегів Черної, незважаючи на холодні й люті вітри, щоб побалакати з русичами, обміняти з ними гроші та витріщитися на їхніх упертих і, слід додати, досить брудних на вигляд ворогів, які не були такими охочими чи такими активними у своїй цікавості, як солдати союзників, і яким потрібен був стимул перетворитися на нечесний пенні в обміні дрібних монет, щоб спокусити їх від скошування трави, і переслідування диких качок і зайців у квартирах під фермою Маккензі до берегів струмка. Чоловіки, яких я бачив теплого 20 вересня на схилах Альми, здавалося, повторювалися й множилися в усіх напрямках через Черну. Серед простих вояків була чудова родинна подобу. Маленька кругла голова кулі, пряме світле волосся, високі вилиці, сірі гострі очі, досить глибоко посаджені під прямими і злегка окресленими бровами, непоказні носи з широкими ніздрями, великі прямі роти, квадратні щелепи та гострі підборіддя — були спільними для переважної більшості з них. Їхнє тіло здавалося скромним і міцним; але ані зростом, ані шириною плечей вони не зрівнялися з чоловіками нашої старої армії 1854 року. Багатьох офіцерів ледве можна було відрізнити від чоловіків за зовнішністю, поставкою чи одягом, хіба що за простими, погано виготовленими та тонкими мечами, які вони носили на плечовому поясі без орнаментів; але часом зустрічався молодий хлопець із виглядом джентльмена, незважаючи на його грубе довге пальто; часом великий високий незграбний хлопець, який, здавалося, був іншої раси, ніж люди навколо нього, сутулився у своїх важких черевиках. Одяг війська виявився добрим. Їхні черевики, в які вони заправляли свої широкі штани, були легкі й добре пошиті, а шинелі, які носили чоловіки, пасували їм краще, ніж наші — англійській піхоті. Цей колір, не стільки сірий, скільки сірий, чудово підходить{465} не лише для того, щоб приховати власників на відкритому повітрі, але й для захисту від пилу, бруду чи дощу, щоб змінити свій зовнішній вигляд.