Друге Різдво в Криму

Приблизно в той же час ми почули про падіння Карса. Критика цивільних у військових питаннях є марною, якщо хвилювані питання стосуються деталей маневрів або чистої стратегії, але військові не можуть очікувати, що будуть звільнені від критики цивільних щодо загальних питань щодо ведення війни. Капітан Сміт може мати свою гренадерську роту в досконалому порядку та дисципліні, і може керувати нею з найбільшою відвагою; але цивільний, який з якоїсь високої посади бачить, як капітан Сміт веде своїх людей на розриту землю, заповнену стрільцями або виметену виноградом, де їхній порядок і дисципліна їм не приносять користі, має право вигукнути: «Який дурень цей хлопець!» Коли Карс упав, усі казали: «Якого чорта Омар-паша та його турки робили так довго в Байдарі або стояли табором на курганах, що виходять на рівнини Балаклави та англійську штаб-квартиру? Яка користь від того, що вони постійно переміщалися між Євпаторією та Балаклавським перехрестям або на трампліні між Камарою та Форосом? Чому дозволили Карсу впасти, і чому було Омар-паша так пізно послав до Малої Азії?» Оборона Карса була почесною, але так само була оборона Севастополя, і Карс був не менш російським, тому що він був завойований їхньою кращою кров'ю. Дійсно, турки (за свідченнями всіх знайомих з ними) зазнали жалюгідного управління та поганого поводження, і вони не використовувалися лише для гарнізону Євпаторії, що вони могли б зробити, маючи щонайбільше половину своєї армії. Таким чином, половина, що залишилася, могла бути звільнена для активних дій. Хоча доля Карса не могла суттєво вплинути на результат боротьби в Криму, але активні дії, спрямовані проти ворога з Карса, могли, на думку більшості чудових знавців, дати дуже значні результати на розрахунки наступної кампанії та на перспективи війни. Але падіння Карса не викликало несподіванки — здавалося, дивовижним було те, що він протримався так довго, і кожен визнавав, що мав таємне передчуття, що місто рано чи пізно потрапить до рук росіян. Кожен, хто знав цю країну, був переконаний, що експедиція Омара-паші вирушила надто пізно, і все ж ми всі впали в екстаз від проходу через Інгур і говорили про похід на Кутаїс так, ніби це може врятувати Карс, і ніхто не поглянув на карту чи подумав про шанси такого результату.