Друга бригада четвертої дивізії мала один із найкращих оркестрів і грала бадьорий марш, але, загалом, музика цієї армії не відшкодувала втрат війни. Війська марширували перед землею, на якій щойно стояли в строю. Ранок був сірим і похмурим до початку огляду, але потім хмари стали рідшими і трохи розсіялися, і кілька уривчастих сонячних променів осяяло британські легіони, коли вони спускалися схилом у найдосконалішому порядку, широкий рівномірний потік багнетів, не швидкий, але непереборний. Навряд чи можна було побачити кращий військовий приціл, ніж представляла{456} ця незрівнянна піхота. Здоровий вигляд чоловіків свідчив про гарне утримання та велику турботу про них; їхній солдатський екіпаж і ідеальний одяг доводили, що їхні офіцери скористалися незвичайно гарною та відкритою зимою, щоб прискорити військову освіту численних новобранців.
Гвинтівки були високо оцінені іноземними офіцерами. Багато було пошарпаних і розстріляних прапорів. Кольори 23-ї стрільців були схожі на решето, пронизане незліченною кількістю куль, яке розповідало красномовну та криваву історію про Альму та Інкерман. Ті з 77-го та 97-го були дуже порізані, і багато полків любили тримати свої прапори згорнутими, їхні порвані стани не дозволяли їх виставляти на вітер. Усі війська, пройшовши повз відкритою колоною, вишикувались на деякій відстані на північ від Телеграф-Хілл, на нижній частині, ближче до табору, і туди продовжив генерал Кодрінгтон. Люди змерзли від того, що сиділи нерухомо на своїх конях, і раділи галопу; Земля була хороша, повітря свіже, нагода спокуслива, і геть пішли високі відважні англійські екіпажі, флот арабів і міцні турецькі й татарські поні у розумному темпі. Поле було великим, і два-три невеликі рови наприкінці дистанції пожвавлювали погоню, доки нарешті генерал не впав на землю, неподалік від того місця, де сидів французький маршал у своєму екіпажі, і всі проїхали вгору, щоб побачити друге дефіле, яке йшло в тісній колоні. Після цього підрозділи рушили відразу до своїх різних таборів, і з усіх боків було видно, що країна густо всіяна вершниками, що мчали галопом додому, прагнучи, в більшості випадків, взяти собі щось подібне до зігрівання, бо холод справді був різким, і жоден спекулятивний буфетник не думав посилати емісарів із добре вистеленими кошиками до місця огляду.